Чорнобиль, для нас, ніколи не стане минулим.....

    У день 31-річниці аварії на ЧАЕС як данину пам’яті живим і загиблим та вияв щирої вдячності всім тим, хто брав участь у подоланні наслідків страшної техногенної катастрофи ХХ століття - аварії на Чорнобильській атомній станції і кого сьогодні ми називаємо ліквідаторами, Овруцька ЦРБ ім. А.С.Малишка презентувала історично–меморіальне виданням "Книга Пам’яті України. Чорнобильська трагедія. Житомирська область". В документальній, колективній роботі жителів області є внесок і працівників Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка.

   Ця презентація це не тільки сухі книжкові рядки та цифри, це ще й сотні документів - фото, кіно. Це і репортаж юного журналіста Артема Котюка про героя-чорнобильця, що живе поруч - Ісаака Фельдмана, і відеорепортаж про долю вражену стронцієм, ліквідатора І категорії Петра Володимировича Романенка із села Слобода, знятий працівниками бібліотеки.

Взагалі, до книги увійшло майже півтори тисячі імен ліквідаторів – наших земляків.

   Маємо надію, що презентоване видання знайде своє почесне місце на полицях бібліотек всієї області, а ми сучасники і майбутні покоління пам’ятаймо про подвиг цих людей - ліквідаторів. таких різних за професією і долею, яких об’єднало бажання захистити Україну і світ від радіаційної чуми.

   Чорнобиль, для нас,  ніколи не стане минулим..... 

Зустріч в Lib – студії

   Ще зовсім нещодавно слова "Слава Україні" -"Героям слава" звучали як просте вітання, а тепер вони набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої - хлопці, дівчата, що зі зброєю в руках захищають східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери та солдати, на плечах яких тримається наша армія. 

   В неділю, 26 березня,  в Овруцькій ЦРБ для дорослих ім. А.Малишка було проведено годину пам’яті "А серце України за синами болить...", яка була присвячена пам’яті нашим землякам - героям АТО, які загинули, виконуючи свій військовий обов’язок на сході України. Проведена вона була для солдат-прикордонників строкової служби, які готуються теж стати на захист своєї неньки – України в рамках Lib – студії «Місце зустрічі - бібліотека». Прикордонники хвилиною мовчання пом’янули загиблих та залишили відгук в "Книзі подяки".

 

Пам'яті Григорія Ламаєва...

Остання збірка поета

В Овруцькій районній бібліотеці для дорослих ім. Андрія Малишка пройшов вечір пам’яті поета Овруччини Григорія Михайловича Ламаєва. За життя митця світ побачив 65 збірок його віршів, кожен з яких торкається самих потаємних струнок душі. Останню, 66 збірку, вперше представили на цьому заході. Вона була опублікована вже після смерті Григорія Михайловича.

В жовтні минулого року серце поета перестало битись та він відійшов у вічність, але всі його друзі, колеги, сусіди, що сьогодні були разом в Артвітальні бібліотеки відчули, що Григорій Ламаєв поруч. Кожен з присутніх мав змогу поділитись спогадами про поета, продекламувати улюблені вірші, які вийшли з під його пера та послухати чудові пісні.

Нехай душа поета віднайде вічний спокій а пам’ять про нього буде жити в наших серцях завдяки його віршам та пісням.

Іван Коруд, Овруцький міський голова

Марія Якимчук, директор районної бібліотеки

Наталія Хілько, провідний методист районного будинку культури

Ольга Деркач, член клубу "Зорепад"

Ася Наумівна дарує останню збірку Олександру Вознюку, учню 8-а клсу Овруцької гімназії

Вірш - посвята Григорію Ламаєву від Зої Цалко, члена клубу "Зорепад"

Пісні на вірші Григорія Ламаєа виконує композитор, викладач ДМШ, Віктор Мельниченко

Календар пам'ятних дат на 2017 рік. ІІ квартал.

Пам'ятні дати:

КВІТЕНЬ

1 – 95 років від дня народження Сергія Петровича Алексєєва (1922-2008), російського письменника.

3 – 110 років від дня народження Володимира Павловича Бєляєва (1907-1990), російського і українського письменника, прозаїка, кінодраматурга.

10 – 200 років від дня народження Костянтина Сергійовича Аксакова (1817-1860), російського письменника-критика, мовознавця.

10 – 80 років від дня народження Белли (Ізабелли) Ахатівни Ахмадуліної (1937-2010), російської поетеси, письменниці, перекладача.

19 – 115 років від дня народження Веніаміна Каверіна (справжнє ім'я Зільбер Веніамін Олександрович) (1902-1989), російського письменника і сценариста.

23 – 95 років від дня народження Василя Григоровича Большака (1922-1988), українського письменника, драматурга.

25 – 110 років від дня народження Миколи Трублаїні (Трублаєвський Микола Петрович) (1907-1941), українського письменника.

28 – 115 років від дня народження Валентини Олександрівни Осєєвої-Хмельової (1902-1969), російської дитячої письменниці.

ТРАВЕНЬ
2 – 115 років від дня народження Алана Маршалла (англ. Alan Marshall) (1902-1984), австралійського письменника.

5 - 110 років від дня народження Ірини Вільде (справжнє ім'я Дарина Дмитрівна Макогон) (1907-1982), української письменниці.

5 – 95 років від дня народження Анатолія Андрійовича Дімарова (1922-2014), українського прозаїка.

9 – 105 років від дня народження Миколи Даниловича Рудя (1912-1989), українського поета і прозаїка.

11 – 110 років від дня народження Костя (Костянтина) Михайловича Герасименка (1907-1942), українського поета і драматурга.

13 – 80 років від дня народження Роджера Джозефа Желязни (англ. Roger Joseph Zelazny; в деяких перекладах також Зелазні, Зілазні) (1937-1995), американського письменника–фантаста.

15 – 160 років від дня народження Андрія Яковича Чайковського (1857-1935), українського письменника.

16 – 105 років від дня народження Григорія Васильовича Кирилюка (1912-1993), українського письменника публіцистичного напряму.

18 – 105 років від дня народження Вадима Миколайовича Собка (1912-1981), українського письменника, прозаїка, драматурга.

19 – 85 років від дня народження Петра Павловича Ребра (1932-2014), українського поета, прозаїка.

23 – 175 років від дня народження Марії Конопницької (пол. Maria Konopnicka) (1842-1910), польської письменниці, поетеси.

24 – 105 років від дня народження Михайла Панасовича Стельмаха (1912-1983), українського письменника, драматурга.

29 – 230 років від дня народження Костянтина Миколайовича Батюшкова (1787-1855), російського поета.

29 – 125 років від дня народження Миколи Миколайовича Плавильщикова (1892-1962), російського письменника, автора науково-художніх книг.

29 – 125 років від дня народження Івана Сергійовича Соколова–Микитова (1892-1975), російського письменника.

30 – 145 років від дня народження Віри Лебедової (Костянтини Іванівни Малицької) (1872-1947), української поетеси, прозаїка.

31 – 125 років від дня народження Костянтина Георгійовича Паустовського (1892-1968), російського письменника.

ЧЕРВЕНЬ
1 - 80 років від дня народження Вадима Петровича Скомаровського (1937), українського поета.

2 – 85 років від дня народження Ярослава Кириловича Голованова (1932-2003), російського письменника, журналіста.

12 – 100 років від дня народження Алевтини Іванівни Дрозд (1917-1996), української поетеси.

13 – 70 років від дня народження Василя Васильовича Моруги (1947-1989), українського поета, перекладача, журналіста.

15 – 115 років від дня народження Наталії Андріївни Лівицької–Холодної (1902-2005), української письменниці, поетеси, перекладача.

17 – 105 років від дня народження Валентина Васильовича Бичка (1912-1994), українського поета, драматурга, автора творів для дітей.

18 – 205 років від дня народження Івана Олександровича Гончарова (1812-1891), російського письменника.

22 – 110 років від дня народження Андрія Сергійовича Некрасова (1907-1987), російського письменника.

25 – 95 років від дня народження Івана Михайловича Логвиненка (1922), українського письменника.

28 – 305 років від дня народження Жан-Жака Руссо (фр. Jean-Jacques Rousseau) (1712-1778), французького письменника, філософа, просвітителя.

Далі буде...

Пам'яті героїв Крут приурочено...

   У неділю, 29 січня, українці вшанували пам’ять Героїв Крут.

    Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних рухів 1917-1921 років. 

    У неділю, 29 січня, Президент України Петро Порошенко взяв участь в урочистій церемонії покладання квітів до Пам’ятного Хреста Героям Крут (площа Андрія Первозваного).

     До Дня памяті героїв Крут, на абонементі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка, розгорнуто для перегляду історико – патріотичний альманах «Там цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить…». 

З історії:

В кінці грудня 1917 уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки.

    Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

    Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року поблизу станції Крути, між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

    Українські війська зайняли оборону біля ст. Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років. Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі. В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами».

Пам'ятаємо...

В п'ятницю, 25 листопада, напередодні  Дня пам'яті жертв голодоморів, працівники Овруцької ЦРБ для дорослих ім. А.С.Малишка долучились до заходів, що проходили в районному будинку культури. В фойє було розгорнуто виставку – інсталяцію «Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…».

           Наша пам’ять, наша совість вимагає від нас наприкінці осені щороку гучно дзвонити у Дзвони Пам’яті і Скорботи в пам’ять тих мільйонів наших співвітчизників, які на початку 30-х років XX століття були безвинно закатовані голодом.

Ця пам’ять і совість змушує нас кожного року на траурних заходах, молебнях і поминах перед могилами-насипами і символами мук –– хрестами –– низько поклонитися праху наших батьків, дідів і прадідів, родичів, знайомих; праху всіх тих безвинно убієнних голодом українських громадян, які пройшли через пекло Голодомору.

Згадаймо ті страшні роки і ті події, які привели до такої страшної загальнонаціональної катастрофи — страшного Голодомору.

Згадаймо, щоб знали про це не тільки дорослі, а й діти, юнаки та дівчата, через які приниження, страждання та муки пройшов наш працьовитий народ.

Згадаймо, адже це наш громадянський обов'язок. Обов'язок живих і не байдужих до своєї історії людей пам'ятати ті вимерлі села і хутори, ті спільні ями, куди скидали десятками вбитих голодом і напівживих ще тіл — наших земляків.

Душі мільйонів замордованих голодом селян, їхні тіні та їх невимовний біль закликають нас, живих, прокинутися від летаргічного сну і не тільки згадати ті страшні сторінки нашої історії, а й розібратися до кінця з тими причинами, які привели до таких страшних трагічних наслідків і донести правду про найтрагічнішу сторінку української історії до наших дітей і онуків і зробити все можливе, щоб вони передали все це прийдешнім поколінням і ніколи, ніколи не допустили такої страшної трагедії.

Кожен народ має свою власну історію, історію, яку створили і вистраждали впродовж багатьох століть і тисячоліть попередні покоління. Як свідчать давні джерела, майже кожне століття позначене голодними роками, страшними епідеміями, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Але серед усіх цих сумних подій Голодомор 1932-1933 рр. — одна із найбільш трагічних сторінок історії українського народу. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід віднести до самих трагічних подій в історії людства.

Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…

Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу

    В пам′ять жертв Великого голоду 1932 - 1933 років на абонементі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка оформлено книжкову виставку – інсталяцію «Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…».
   Матеріали представлені на ній, свідчення людей, що пережили ті страшні роки, розкривають трагічні сторінки нашого народу.

              
                 

 В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.

    Голод 1932-33 років охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

   Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

   Аналіз змісту опублікованих протягом 1929-33 рр. близько 30-ти постанов ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КП(б)У засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, які призвели до їх відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.

У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані „зелені ешелони” для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть...

Будівництво другої черги Меморіалу жертвам Голодомору в Україні...

   26 жовтня 2016 року, уряд на своєму засіданні схвалив проект постанови Кабінету міністрів України «Питання підготовки будівництва у м. Києві другої черги Меморіалу жертв Голодомору», що дозволить розпочати підготовку до будівництва другої черги Меморіалу жертв Голодомору. Нагадаємо, що Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» зведений у 2008-2010 роках. Музей складається з меморіальної частини («Свіча пам’яті», скульптура дівчинки з колосками в руках «Гірка пам’ять дитинства» на площі «Жорна долі», янголи при вході до меморіалу, Алея «Чорні дошки») та Зали пам’яті, що фактично виконує функцію музею. Сьогодні музей став науково-дослідним, культурно-освітнім та науково-методичним закладом, що інформує суспільство про акт геноциду українського народу, вшановує пам’ять про кожного, хто загинув внаслідок трагедії.

  Рік тому, 7 листопада 2015 року, у Вашингтоні відбулась історична церемонія відкриття та освячення Меморіалу жертвам Голодомору в Україні, присвяченого пам’яті мільйонів українців, що стали жертвами сталінської політики.

   Пам’ятник – дев’ятиметрове пшеничне поле з бронзи, встановлено неподалік будинку Конгресу, поруч із центральним вокзалом Вашингтона, через який до американської столиці щороку потрапляють мільйони людей. Велика кількість людей має нагоду зупинитися біля меморіалу й прочитати, що присвячений він мільйонам українців, замордованих голодом у «цивілізованому» ХХ столітті. На відкриття та освячення пам’ятника до столиці США з’їхалися тисячі українців з різних штатів, а також американці українського походження. Участь у відкритті взяв президент України Петро Порошенко (через відеозвернення) та його дружина Марина, яка була присутня особисто. Також на церемонії були присутні американські урядовці та представники дипломатичного корпусу. 

Ми за єдину Україну, життя єдине віддали

Пам'ятаємо...

Сьогодні тисячі наших синів, братів, чоловіків, коханих – знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Сотні захисників, що отримали поранення в боях, перебувають у військових шпиталях. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Це ‒ кращі сини України, цвіт нації, вони віддали найдорожче – своє життя, за те, щоб кожен з нас міг жити у мирному місті. Вони загинули за Україну.

В пам'ять про героїв Овруччини, в холі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка оформлено фотовиставку «Ми за єдину Україну, життя єдине віддали». На жаль, виставка постійно поповнюється новими фотографіями та прізвищами загиблих. Вони назавжди залишаться в наших серцях, їхній подвиг ми не маємо права забути.

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни.

Вранці 22 червня 1941 року солдати гітлерівської Німеччини без оголошення війни вторглися на територію СРСР.  Вторгнення супроводжувалося нанесенням масованих ударів по військових і стратегічних об'єктах, а також населених пунктах. У кровопролитній війні Україна понесла великі втрати, серед загиблих - понад 5,5 млн. мирного населення, 2,5 млн. – солдатів. Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ... Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях.
У середу, 22 червня, в Україні проходили заходи до Дня скорботи і вшанування пам'яті жертв війни. Пам'ятна дата була встановлена Указом президента України від 17 листопада 2000 року. Овруцька центральна районна бібліотека для дорослих ім. А.С.Малишка долучилась до Всеукраїнських заходів і провела хвилину пам’яті «Нам не треба війни, ми за спокій і мир на Вкраїні», а саме працівники Інтернет – центру та абонементу демонстрували документальні фільми та пропонували літературу даної тематики.

День пам'яті та примирення

8 травня в Україні відзначається День пам'яті та примирення, присвячений жертвам Другої світової війни 1939-1945 років. Дата приурочена до річниці капітуляції нацистської Німеччини 8 травня 1945 року. Саме цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом.

   Слід зазначити, що для України це відносно нове свято. Верховна Рада України встановила 8 травня Днем пам'яті і примирення на честь всіх жертв Другої світової війни лише у 2015 році.

   При цьому було прийнято рішення відтепер відзначати 9 травня як День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні замість встановленого за радянських часів Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Адже, як відомо, термін "Велика Вітчизняна Війна" використовували в колишньому СРСР, щоб підкреслити, що у війні 1941-1945 років громадяни захищали Радянський Союз як спільну Вітчизну.

   Під час вшанування пам'яті полеглих у роки Другої світової війни скасовується використання радянської символіки. Відтепер символом пам'яті є червоний мак.

   До цієї пам’ятної дати в Овруцькій ЦРБ ім. А.С.Малишка оформлені книжкові виставки:

   - на абонементі розгорнуто літературний календар 

«І пам'ять про війну нам книги залишають»

   -в читальному залі пропонується путівник в історію 

«Подвиг дідів – внукам у спадщину»