вівторок, 28 липня 2020 р.

Приєднуйтесь до акції «Подаруй бібліотеці книгу»

Читайте книги! Даруйте книги!

Ми не уявляємо своє життя без книжок, книги наші постійні супутники, вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ та життя інших людей.      
Читають книги навчаючись, читають і в час відпочинку. 
Книга  - наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях.
У кожного з нас вдома є книги, які ми вже прочитали і можемо поділитись ними з іншими людьми, які захоплюються читанням. Тож, жителі нашої громади продовжують дарувати книги центральній бібліотеці ім. А.С. Малишка. Нещодавно, наша землячка Лепська Олена Іванівна,  подарувала нам  книги із власної бібліотеки. Наш колектив щиро дякує за подарунок!
Пропонуємо  згадати   відомий вислів «книга - найкращий подарунок» і зробити свій власний дарунок читачам нашої бібліотеки – подаруйте бібліотеці книгу. 
Повідомляємо, що бібліотека проводить постійно діючу акцію «Подаруй бібліотеці книгу». Приєднуйтесь до акції! Добрі справи робити приємно!


вівторок, 14 липня 2020 р.

Додайте фантастики у своє життя...

«Фантастичне літо» у бібліотеці!!!

 Фантастика незмінно зберігає популярність серед читачів. Книги, написані в жанрі фантастика тримають нас в сюжеті протягом усього його продовження. Звичайно, не можна сказати, що фантастика до душі будь-якій людині. Хтось любить романи, а хтось прозу чи поезію, ну а хтось трилери. Скільки людей, стільки й смаків. Сьогодні поговоримо все ж про фантастику.
   Фантастика зайняла досить міцні позиції в світовому літературному процесі, стала втіленням людських мрій про далекі світи та казкових істот.
Отже:
- українська фантастика, що має власні глибокі корені і традиції, стала літературним феноменом сьогодення і завойовує визнання читачів і критиків не тільки в Україні, а і далеко за її межами. Тож, пропонуємо твори українських майстрів Наталії Щерби, Володимира Рутківського, Макса Кідрука, Марини та Сергія Дяченків та інших.
- фентезі – жанр фантастичної літератури, що за основу бере міфи, легенди та казки, порівняно молодий, проте набирає все більшої популярності. Тож представляємо книги засновників жанру Дж. Р. Р.Толкієна та К. С. Льюїса, культового письменника сучасності Дж Мартіна, творця історично-фантастичного світу А. Сапковського.
Містика - щось незвідане і заборонене, що людина намагалася зрозуміти століттями. Пропонуємо ознайомитись з містичними творами «короля жахів» Стівена Кінга, що входять до переліку бестселерів усіх часів.
Тож, запрошуємо всіх читачів-гурманів ознайомитися з виставкою «Фантастичне літо» в Овруцькій центральній бібліотеці ім. А.Малишка.

субота, 11 липня 2020 р.

12 липня – День святих апостолів Петра і Павла

Вітаємо зі святом!

   Прийміть щирі вітання зі святом від вихованців недільної школи «Духовна скарбничка», що діє під опікою ігумені Євфалії при Свято – Василівському жіночому монастирі.
   Працівники Овруцького Будинку культури та центральної бібліотеки імені Андрія Малишка приєднуються до вітань та бажають вашим душам наповнюватись нескінченною радістю, вашим очам засвітитись щирою любов’ю, а  вашим серцям міцної святої віри!

Народ скаже, як зав'яже...

Народні прислів'я, прикмети та приказки до про день Святих Петра і Павла

Петрів день – це маківка літа, з моменту якої настає 40 спекотних днів.
До Петра молочка відерце, а по Петрові глек і той неповний.
До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та й по теплові.
Від Петра красне літо.
По Петрові на дворі пусто, а в полі густо.
Як хліба вродили, то ні Петро, ні Павло їх не віднімуть.
Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота.
Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля.
Якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
На Петрів день і сонечко грає, але якщо дощ піде - сінокоси будуть мокрі.
Не хвалися, баба, що зелен луг, а дивись, який Петрів день.
Петро-Павло жару додав.
Петро і Павло день (годину) збавив (темніють ночі).
День збуває, а спека прибуває.
Спекотне літо по Петрів день.
На святого Петра дощ - жито як хвощ.
Якщо після Петрова дня соловей співає більше чотирьох днів, то зима почнеться після Покрови (14 жовтня) через чотири тижні..
По Петрі та й по теплі.
На Петра – вода тепла.
Якщо свято випало на середу – рік гарним буде.
Як іде на Петра дощ, то буде гнити картопля.
Як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.
Петрівки холодні – рік голодний.
Хто в ніч на Петра і Павла не спатиме, той щасливим і здоровим весь рік буде.
Якщо зозуля куватиме після 12 липня, то напророкує пізню зиму і нещастя.

Зі святом Петра і Павла

Петрівка минає – половини літа немає

Так в Україні говорять про одне з важливих свят у православному календарі – День апостолів Петра і Павла. Та не тільки християнські корені слід шукати в цій даті. 12 липня для українців – і вшанування двох святих, і початок жнив.
            Православні християни святкують Петра і Павла 12 липня, католики – 29 червня. Начебто саме цього дня апостоли прийняли мученицьку смерть. Петра розіп’яли догори ногами, а Павлові відтяли голову. Такої кари вони зазнали за те, що ревно служили Всевишньому.
            12 липня добігає кінця Петрів піст, який у 2019 році розпочався 24 червня. Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла завершується цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. У них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення.
Перші згадки про свято датовано ще четвертим століттям. На честь двох апостолів за часів Костянтина Великого було збудовано перші храми. Окремі поселення згодом назвали на їхню честь – Петропавловка, Петропавловськ тощо.
            Святкуючи цей день, православна церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла. Образ першого символізує відречення від Господа, а потім щире покаяння. Образ другого – опір проповіді Господній, а потім увірування.
           Водночас у народному календарі свято відоме як Петрів день (коротко "Петра") і знаменує повний розквіт природних сил, "маківку літа" та підготовку до сінокосу.
           Українці завжди ретельно готувалися до цього свята: прибирали на подвір’ї, білили хати, вивішували вишиті рушники. Дівчата одягали на голови вінки з польових квітів, вплітали туди червоні маки.
           До цієї дати господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і 12 липня освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.
Повернувшись додому, люди розговлялися мандриками – сирними бабками.
          За переказом, Петро й Павло харчувалися ними, мандруючи світом. Примітно, що після 12 липня перестає кувати зозуля. Кажуть, що вона "вдавилася мандриком", який вкрала у св. Петра, і за це її покарав Бог.
           Оскільки св. Петра вважають покровителем пастухів (одна з рослин навіть дістала назву "Петрів батіг"), цього дня господарі виносили пастухам гостинці – мандрик та грудку масла. Після цього пастухи будували "петрівник" – невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню, і разом обідали. Їли молочне, "щоб корови краще доїлися". У деяких регіонах України збиралися обідати гуртом господині. Потім вони рвали для корів трави з жовтим цвітом, "щоб жовте молоко було".
            Раніше дівчата цього дня ворожили на своїх обранців. Збирали 12 різних рослин, клали їх під подушку, закривши очі говорили: "Дванадцять трав з різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подивися".
           У народі вважають, що апостолам треба молитися для зцілення від безумства та лихоманки. До святого Петра звертаються рибалки, а до Павла – підприємці.
         Чого не можна робити на свято Петра і Павла ?
         Не варто їсти ягоди та фрукти, зібрані цьогоріч, інакше можна накликати біди і недуги, не одружитися. Якщо ж раптом ви не втрималися, то треба йти до храму і пригостити фруктами та ягодами жебраків або ж віднести їх на могили рідних.
           Також цього дня закоханим заборонено вінчатися. Вважається, що нічим добрим це не закінчиться.
          Польові роботи теж під забороною. Предки вірили, що саме 12 липня колосся наповнюється та набирається сили, тому потривожити його означає позбавити себе щедрого врожаю.
          Однією з головних традицій на День Петра і Павла є звичай "вартувати сонце". Цей обряд був призначений для молодіжних розваг. Жителі сіл збиралися разом і йшли на околицю села, вибирали саме піднесене місце і вдивлялися в небо, щоб швидше побачити схід сонця. У ніч перед сходом хлопці та дівчата до світанку палили вогнища, на яких готували кашу, танцювали і веселилися. Ще одним традиційним гулянням вважалася "гра весілля". У Петрова день для святкування була характерна любовно-шлюбна тематика. "Нареченим" був хтось із юнаків, а на роль "нареченої" вибирали сміливу, швидку і артистичну жінку середніх років. Відомо, що під час гулянь прикрашали два колеса, на них садили "нареченого" і "наречену", і здійснювали різні весільні обряди". Відомо, що в Петрів день у слов'ян заведено ходити до церкви, йдуть до церкви, ставлять свічки і моляться біля ікони апостолів, а після водять хороводи, гойдаються на гойдалках і, звичайно, ворожать.

         Також молодь іноді влаштовувала ігри з угадуванням. Хлопці ходили серед дівчат, закривши обличчя хустками. Того, хто вгадував, передбачалося незабаром зіграти своє весілля.



четвер, 9 липня 2020 р.

Книги в дарунок

   Книга є важливим джерелом інформації, засобом розповсюдження знань, надійним помічником і наставником. У фонді Овруцької центральної бібліотеки ім. А.Малишка зібрано біля сотні книг з автографами авторів – письменників, поетів, літературних критиків. Ця колекція постійно поповнюється.
   Автограф письменника перетворює книгу із простого видання в пам’ятний сувенір. Особистий підпис автора на сторінках ніби зближує його з читачем. 
Наш земляк Сергій Смик передав в дарунок Овруцькій центральній бібліотеці ім. А.Малишка книги від їх авторів. Розуміючи цінність цих видань, вважаємо за необхідне донести інформацію про ці книги до користувачів бібліотеки та всіх хто небайдужий до історії рідного краю.
   Це нові краєзнавчі видання:
   - Романа Миколайовича Коваля – дослідника історії Визвольної боротьби українського народу, краєзнавця, громадського діяча, письменника. Книга про події Визвольних змагань 1917-1920 років ХХ ст. на території сучасної Житомирщини «Житомирщина в боротьбі» (2020 року видання). Це одне з видань бібліотеки історичного клубу «Холодний Яр», серії «Видатні українці». Видання ґрунтується на документах із ГДА СБУ і ЦДАВО України. Книгу створено у співпраці з Владиславом Карпенком, Володимиром Святненком, Юрієм Юзичем, Олександром Нікітчиним, Володимиром Габенцем та Геннадієм Махоріним. На сторінках книги можна знайти інформацію про події тих років на Овруччині (Овруцький повіт) та учасників Визвольної боротьби, наших земляків. Зокрема, згадується хорунжий Армії УНР Ржевуцький Віктор Юрійович, уродженець м.Овруч. 
Цим виданням повертається пам'ять про Українську революцію початку ХХ ст., повертається свідченнями про ту драматичну епоху в архівах, еміграційних журналах та газетах, у яких українські вояки опублікували спомини.
   - Олександра Сергійовича Михайлика - українського краєзнавця, дослідника історії та церковної, громадської і промислової архітектури України. Він є автором ряду публікацій, присвячених маловідомим сторінкам історії та архітектури Києва.
Колекціонує літературу з історії Києва, краєзнавчу літературу, присвячену різним містам та регіонам України. Здійснює численні краєзнавчі подорожі регіонами України.
   Фотоальбом «Старовинні храми міст і містечок Житомирщини» (2019) - є даниною його роду, який походить із Житомирщини. У новій книзі автор представив об’єкти церковної архітектури, зокрема історичні дані, інформацію та зображення православних, старообрядницьких, римо-католицьких, лютеранських храмів і синагог.
   Окремий розділ присвячено втраченим святиням - під їхніми зображеннями вміщено присвяту споруді та час будівництва і, якщо відомо, дату знищення.
   Сакральна спадщина Житомирщини репрезентує різні епохи - від часів Русі до останніх років існування Російської імперії. Найдавнішою пам’яткою є Свято-Василівська церква в Овручі. Це єдина пам’ятка часів Русі на Житомирщині та один із 16 храмів, зведених за Руської доби, що збереглися в Україні.






Познайомтесь: Марія Струтинська

Чарівні місця, красиві пейзажі і позитивні емоції заряджають гарним настроєм на довго


 Марія Степанівна Струтинська народилася в селі Заріччя, Овруцького району. Виросла серед  мальовничої поліської природи, щоранку вдихаючи пахощі квітучих полів, купаючись у зарічанських ставках і п’ючи чисту воду із батьківської криниці.
   Саме тому має таку обдаровану натуру. Якщо вірші почала писати ще у школі, то написанням картин захопилася вже в дорослому віці. А гачок в її вправних руках творить дивовижні кофтини, сукні, чобітки.
   Має красуню донечку і обожнює свого єдиного онука, для якого ладна пригорнути увесь світ.
   Неодноразова учасниця літературно-мистецького свята «Просто на Покрову», що щороку відбувається у м. Коростень. Має відзнаки і Дипломи цього свята. Користувачі бібліотеки мали насолоду відвідати персональну виставку картин Марії в АРТвітальні. 
   Здоров’я, натхнення, духовних сил, миру Вам та Вашим близьким, шановна Маріє Степанівно!


пʼятниця, 3 липня 2020 р.

Оголошено відкритий обласний конкурс туристичної фотографії з нагоди Дня туризму

Увага: конкурс!

Якщо ви професійний фотограф або просто любитель фотографувати красу Житомирщини, не зволікайте, а беріть участь у конкурсі туристичної фотографії 2020. Цього року додали нову номінацію, у якій варто позмагатися, – «Супер селфі zhtGO».       
Подробиці за посиланням:
http://tic.zt.ua/novyny/504-konkurs-turystychnoi-fotohrafii?fbclid=IwAR1oZmN860gL1X3y-35FVF2_d-FpAGQgSaUgewuBApLss85s4fbrBrPntks

Літні аромати "Первоцвіту"

Спекотне літо у розпалі, а наші невтомні квітникарки із клубу "Первоцвіт" пропонують вам урізноманітнити свої клумби, додавши до них квітів, яких ще не маєте. 
Вже почалась пора цвітіння лілій. Цей неперевершений аромат, витончені пелюстки піднімають настрій. Придбайте собі квітку і зробіть своє подвір'я ще кращим. Вам з радістю нададуть консультацію, пораду, відповідь на всі ваші питання.