Моє життя – немов обірвана струна

     Наша пісня і розрада, і розвага, і клятва, і поезія, і наша слава. Вона супроводжувала сотні поколінь наших предків, донісши до наших днів їхню соборну душу у віковічних боріннях за національний поступ та свободу. Наші українські співаки долали багато зусиль до популяризації української пісні.     Вечір-спогад «Моє життя – немов обірвана струна» присвячений пам’яті українських співаків Володимиру Івасюку, Назарію Яремчуку та Андрію Кузьменку, творча діяльність яких збагатила скарбницю духовної культури нашої України.

  Володимир Івасюк належить до тих небагатьох безмежно обдарованих Богом  особистостей, присутність яких в укр. культурі не вимірюється і не обмежується їхнім життям чи смертю. Вона безконечна, як вічна укр. пісня. Володимир Івасюк – поет, композитор і співак, що зростав серед зелених гір і полонин, бистроплинних річок і невгамовно співучих потоків Карпат. Івасюк автор популярної і улюбленої української пісні «Червона рута». Таку пісню – перлину могла створити людина з ніжним поетичним серцем і щедрою душею, переповненими незрадливою синівською любов’ю до отчого дому, рідної Буковини та своєї матері – України.

Назарій Яремчук прожив до прикрого мало (30.11.1951 – 30.06.1995) але встиг стати легендою вітчизняної естради. З ним облетіли світ наші укр. пісні – «Червона рута», «Смерекова хата», «Стожари», «Гай, зелений гай», «Родина», «Гей ви, козаченьки» та інші. «Він так співав, що мав у горлі мозолі. Він так співав, що крилами йому став голос…»,  - говорив про нього поет А. Демиденко. В одному з останніх своїх інтерв’ю Яремчук сказав: «Кожний з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли звертаєш увагу на дрібниці – автографи, популярність. Мене турбує інше: що буде з нашим пісенним садом завтра?». Любов до пісні у Назарія виявилася сильнішою над усе. Назарію Яремчуку присвоєно звання Народного артиста України. Це була констатація фанту його надзвичайної популярності й народної любові.

Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін) назавжди лишив слід в історії музики незалежної України, його творчий шлях був яскравим і по-своєму унікальним. Друзі та знайомі говорили про нього, як про мудру і розумну людину, психолога від природи. До музики він ставився просто, писав, що виходило, у своє задоволення. Творчість для нього була просто способом мислення і передачі інформації. Він хотів створювати таке, що зрозуміли б тисячі і мільйони людей.

         Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Андрій Кузьменко… Співочі велети краю, символи України. Усі вони удостоєні нагород країни, творили пісенну біографію краю, славу великого українського народу, яка плекалася в українській пісні. Захід супроводжувався мультимедійною презентацією. Вечір спогадів не залишив нікого байдужими. 

Вибір професії – дорога в самостійне життя

Життя постійно ставить нас перед вибором. У дитинстві з багатьох іграшок вибираємо найулюбленішу, в школі віддаємо перевагу найцікавішим, на наш погляд, предметам… Обираємо товаришів, друзів, коханих. І в основі вибору кожного з нас свої критерії, своє уявлення про добро і зло, честь і безчестя, правду і кривду.

У кожної людини є свобода вибору. Вибір існує щоденно, щохвилини. Різний за своєю серйозністю. Неоднаковий за своїми наслідками.

 Зробити крок чи не робити? Промовчати чи відповісти? Стерпіти чи не стерпіти? Подолати чи відступити? Так чи ні? Куди піти вчитися? Як жити? Що робити?

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Адже займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, - одна з умов відчуття життєвої повноцінності.

 Прагнення «знайти себе», стати «самим собою», індивідуальністю – неодмінна ознака юності.

Вибір професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати.

«Ким ви працюєте?» - це чи найперше запитання, яке ставлять під час знайомства будь якій дорослій людині.  І це не випадково, адже професія – одна з найважливіших характеристик людини.

Визначитись з вибором професії підростаючому поколінню допомагає спеціаліст районного центру зайнятості Тетяна Григорівна Коркушко. З цією метою 24 старшокласники та педагоги Першотравневої ЗОШ завітали до центральної районної бібліотеки. Для них була проведена екскурсія бібліотекою (АРТвіталею, Інтернет-центром, абонементом, читальним залом, краєзнавчо-бібліографічним відділом). На абонементі відділу обслуговування бібліотекар кафедри юнацтва провела з учнями 11 класів анкетування «Ким бути?». Також  учні  могли ознайомитися з  тематичними папками «Світ сучасних професій» та «Робітничі професії».
 

 

Запрошуємо на виставку

Овруцька земля споконвіку багата на справжні таланти. Днями  в АРТвітальні Овруцької центральної бібліотеки ім. А.С.Малишка для всіх цінителів прекрасного було презентовано творчий доробок нашої колеги, бібліотекаря Овруцької міської бібліотеки, фахівця своєї справи і просто гарної жінки Марії Степанівни Струтинської. На експозиції представлені картини, писані олією, в’язані вироби,  вишиті рушники та одяг. На заході були присутні більше 30 друзів, колег і просто бажаючих підтримати Марію Степанівну, адже ця персональна виставка для неї перша.

У кожного митця свої творчі плани, надії на краще майбутнє. Своє покликання кожен вбачає у змалюванні того, що хвилює душу і уяву. Світ Марії Степанівни витканий чарівними фарбами, дивовижно чистий, добрий, навчає нас завжди зберігати внутрішню злагодженість і чистоту, бути ближчими до людей, до природи. В її поезії  ми знаходимо відблиск глибоких емоцій, думок, світлих почуттів і ясних настроїв, в них просвітлена, зачарована квітами душа.

Шанувальники творчості майстрині виступали з найщирішими побажаннями та найтеплішими привітаннями. Цього дня жінка отримала чимало квітів та слів вдячності за таку неймовірну творчість, каже, що саме такий стан душі надихає її на художні творіння.

То, запрошуємо всіх бажаючих відвідати АРТвітальню де представлені роботи майстрині. Виставка діє з 1 по 31 березня. 

Віртуальна подорож сторінками життя та творчості Великого Кобзаря

      Доля відбила на нашому поколінні знаменну і прикметну печать: йому випало жити у вимогливу й високу пору визначальних змін, працюватита самоутверджуватися в час великих звершень. Кожен день цьоговідповідального періоду мимоволі набуває історичної ваги і значимості. Сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою й одухотвореною. Ми приречені вдивлятися не лише в минуле, а й у явища, яким ми є творці і свідки, збирати все, вияснюючи саму сутність історичного процесу.

         Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою  створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…

         В пам'ятні дні – 9 та 10 березня користувачі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А. С. Малишка мали нагоду здійснити віртуальну подорож сторінками життя та творчості Великого Кобзаря, яку підготували в холі бібліотеки працівники відділу обслуговування та бібліотекар Інтернет – центру.  Захід зацікавив відвідувачів своєю новизною та мелодичністю пісень на вірші Шевченка, адже Тарас Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, усю нашу історію. Отакої любові до рідної землі він учив нас:

Свою Україну любіть,
Любіть її… Во вре’мя люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.

          Тому ми й сьогодні кличемо його на допомогу, кличемо на наші тяжкі перехрестя, шукаємо в нього порятунку, просимо поради. Адже це він знайшов ту істину, яка не дала нації загинути, а найкращий і найцінніший скарб доля дала поетові лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.

Навчаємо в бібліотеці...

Бібліотека сьогодні геть не схожа на традиційну книгозбірню. Хоча на полицях — тисячі цікавих видань, не підвладних часу й моді. І своїх постійних читачів бібліотекарі дуже шанують. Та сучасний світ вносить свої корективи в роботу бібліотеки. Ось і ми намагаємось йти в ногу з часом та запропонували своїм користувачам, починаючи з 2010 року, безкоштовні Інтернет – послуги. Вже третій рік в Інтернет – центрі Овруцької ЦРБ для дорослих ім. А.С.Малишка бібліотекарем Наталією Вознюк проводяться навчання основ комп’ютерної грамотності для людей похилого віку «Вчитись ніколи не пізно». Мета проекту навчити людей старшого віку користуватись комп’ютерною технікою. Починаємо з найпростішого: як вмикати і вимикати комп'ютер, що таке мишка, флешка, диск. Тоді розповідаємо, як користуватись стандартними програмами, працювати з документами, читати інформацію з носіїв та користуватись Інтернетом. Цього разу відвідувати навчання пришли чотирнадцять бажаючих навчитись працювати на комп’ютері. Хочеться побажати їм успіхів в цій складній справі. А ми докладемо максимум зусиль, щоб це вдалося всім.

На абонементі. Біля виставки "Океан комп'ютерних знань"

Знайовство в затишній АРТвітальні

Розпочинаємо навчання

Масляну зустрічали...

«Проводжаєм Зиму та зустрічаєм Весну» 

Свято, що відбулося на центральній площі Овруча в неділю, 6 березня 2016 року. Працівники Овруцької ЦРБ для дорослих ім. А.С.Малишка та ініціативна група учасників різноманітних зустрічей у АРТвітальні прийняли активну участь у цьому святі.

Гарно виглядали наші працівники і на сцені і біля млинців!

Оформлена килимами та рушниками палатка «Овруцька районна бібліотека» гостинно запрошувала усіх посмакувати налисниками із солодким та солоним сиром, з картопелькою та грибами, з лівером, налисниками зі смаком (политі сметаною, згущеним молоком, медом) та товстими млинцями  (спеченими за рецептами наших бабусь) із шкварками. А ще ми радо пропонували усім бажаючим поліські трав’яні чаї: «Марія», «Ранкова прохолода», «Іван – чай», «Серцева насолода»(м’ята), та «Душевна рівновага» (меліса). Олександр Ярощук та Ольга Деркач взяли до рук баян та гармошку і почали співати частушки, які підхватили і присутні городяни. Ноги самі просилися у танок, відразу утворивши танцювальне коло для бажаючих. Цікаво пройшов і конкурс «Коса – дівоча краса». Було визначено найгарнішу, та найдовшу косу особливими призами, а іншим учасникам роздали заохочувальні призи. Банер «Українське весілля» пропонував сфотографуватися підставивши свої обличчя у вирізані отвори, а зібрані кошти, будуть передані у волонтерський пункт для воїнів АТО.

 

Вітаємо всіх жінок з 8 Березня!

Хай пролісок перший 

дарує вам ніжність, 
А сонце весняне дарує тепло
У березні вітер несе хай надію
І щастя, і радість, і тільки добро!

Увага