Ми за єдину Україну, життя єдине віддали

Ми різні, але єдині…

Сьогодні тисячі наших синів, братів, чоловіків, коханих – знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Сотні захисників, що отримали поранення в боях, перебувають у військових шпиталях. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Це ‒ кращі сини України, цвіт нації, вони віддали найдорожче – своє життя, за те, щоб кожен з нас міг жити у мирному місті. Вони загинули за Україну.

В приміщенні Овруцької центральної бібліотеки імені Андрія Малишка, пропонується для перегляду фотовиставка «Ми за єдину Україну, життя єдине віддали». На жаль, виставка постійно поповнюється новими фотографіями та прізвищами загиблих. Вони назавжди залишаться в наших серцях, їхній подвиг ми не маємо права забути.

Згадаємо їх поіменно:

Ігор Ващук, Олександр Василенко, Петро Радкевич, Андрій Федорук, Олександр Базовський, Сергій Пешко, Анатолій Карпович, Володимир Левківський, Віталій Стельникович, Валерій Закусило, Олександр Закусило, Микола Стоцький, Андрій Рудницький, Василь Карпенко, Віктор Левківський, Андрій Федорук, Олексій Дуб, Анатолій Кулініч, Валерій Бочарніков, Сергій Горячев, Руслан Фурманюк,  Олександр Андросович, Іван Михайлов, Євгеній Сарнавський, Віктор Халіманчук, Дмитро Чабанов.

Маємо вшановувати героїв, їхню світлу пам’ять, постійно заявляти про те, що ми українці, що ми єдині. Для кожного громадянина України незалежно від національності учасники та загиблі в зоні АТО стали взірцем патріотизму. Тож пишаймося, що ми українці, шануймо нашу історію.

                          Слава Україні!   Героям Слава!

Він наш земляк. Він - наша слава

Герой України Микола Васильович Ващук

З метою популяризації історичних та сучасних досягнень наших земляків, донесення до широких верст суспільства інформації про видатних співвітчизників Овруччини всіх часів Овруцька центральна бібліотека ім. А.Малишка пропонує рубрику "Він наш земляк. Він - наша слава".

Серед славетних уродженців древлянської Овруччини є академіки, доктори наук, які уславили Україну своїми відкриттями, державні діячі, талановиті медики, хлібороби, воїни, поети та художники від Бога.

Цей допис про Героя України Миколу Васильовича Ващука.

               «Є одвічна межа. Він її подолав

                І боровся за нас, хоч і знав, що загине.

                Він один із шести, що життям рятував

                Від страждань небувалих мою Україні…»

26 квітня 1986 року назавжди залишиться в серцях людей Днем скорботи і пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, Днем біди, Днем болю, трагедії і застереження. Подібне не повинно повторитися. На заваді має стати наша пам’ять про трагічні дні і подвиг людей, які вступили у двобій з незримим підступним ворогом, рятуючи людство від іще більшої біди.

Вибух на АЕС викликав до першої шеренги ліквідаторів аварії 20 чоловік з двох караулів пожежної охорони, які закрили собою атомне жерло.

 Шестеро пожежників, імена яких золотими літерами записані на скрижалях історії: Правик Віктор Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Тітенок Микола Іванович, Тищук Володимир Іванович, Ігнатенко Василь Іванович, віддали своє життя щоб врятувати світ. Серед них – син Овруцької землі, наш земляк із В.Хайчі Ващук Микола Васильович.

 Народився Микола 5 червня 1959 року в добрій і працьовитій сім’ї Василя Маркіяновича та Олени Йосипівни Ващуків. В 1974 році закінчив Великохайчанську школу. Був добрим і ввічливим, захоплювався спортом, любив музику. Вже працюючи пожежником на Чорнобильській АЕС, вступив у Київське профтехучилище. В самостійній воєнізованій пожежній частині № 6 м. Прип’яті де він служив, його відразу запримітили, призначили командиром відділення.

 В той страшний квітневий день Микола Ващук за сигналом тривоги разом із своїм відділенням прибув до зруйнованого четвертого енергоблоку о 01 год. 35 хв., тобто через 15 хв. після аварії. Вони першими прийняли на себе смертельний удар ядерної стихії і не допустили розповсюдження вогню в бік машинного залу, де стояли ємкості з тоннами мастил; врятували три інші енергоблоки. Від їдкого диму киплячого бітуму, нестерпної спеки, а ще від невидимого ворога – підвищеної радіації, що, вражаючи, лещатами стискав кожного, слабшали падали люди. Знесиленого Миколу винесли із зони вогню, а потім госпіталізували. Зусилля лікарів були марні, рідний брат Миколи – Олександр віддав йому свій кістковий мозок, та життя відважного пожежника врятувати не вдалося. 14 травня 1986 року з Москви прийшло повідомлення, що Микола Васильович Ващук – помер.

 Пам’ять про земляка бережуть його односельчани. Біля школи, в якій вчився Микола відкрито пам’ятник. В самій школі є стенд, присвячений подвигу пожежника-чорнобильця. Дитячо-юнацьке об’єднання Великохайчанської ЗОШ носить ім’я Миколи Ващука. Щорічно в рідному селі 5 червня (в день народження Героя) проводиться футбольний турнір. Одну з вулиць міста Овруча названо на його честь, на будинку № 1 цієї вулиці відкрито меморіальну дошку.

 21 квітня 2006 року Указом Президента України В.А.Ющенка Миколі Васильовичу Ващуку присвоєно – звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно), його подвиг відзначено державною нагородою Хрестом «За мужність» (посмертно).

Вітаємо з Днем Державного Прапора України! 23.08.2020року.

Зі святом вас!

Державний прапор України – це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, у ньому український дух! У синім – небо Батьківщини, його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, хай пісня нації летить! У жовтім кольорі – колосся, багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, і в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: під стягом Українці йдуть!

З Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України!

Щастя й миру у ваші оселі!

Колектив Овруцької центральної бібліотеки імені Андрія Малишка та бібліотечні працівники громади щиро вітають вас з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України!

Ці свята мають велике загальнодержавне значення як свята суспільної злагоди і миру, доброго єднання людей в ім'я процвітання рідної країни.

Наш прапор – це символ свободи й незалежності, слави і відродження України. Під цим знаменом український народ утвердив віковічну ідею про державність і самостійність.

Нехай не вичерпується джерело вашої віри, надії і любові до рідної землі, енергії і впевненості у власних силах. Зичимо вам, шановні земляки, міцного здоров'я, успішної реалізації далекосяжних планів, благополуччя, миру та добра в кожній оселі.

ЗІ СВЯТАМИ ВАС!

Майстер - клас до Дня Незалежності України 2020

Лялька – мотанка – українська народна лялька,  родинний оберіг

   Із стародавніх часів в Україні, проводжаючи рідну людину в далеку дорогу, давали йому в дорогу оберіг, що мав захистити в скрутну годину. Сьогодні велика українська родина проводжає своїх синів на захист країни. Відомо, що найбільшу захисну силу має оберіг, створений руками люблячої людини. 

    Тому, напередодні Дня Незалежності України, працівники центральної бібліотеки імені Андрія Малишка записали детальний майстер – клас по виготовленню оберегової ляльки – мотанки «Подорожниця».

   Такі нехитрі речі, зроблені власноруч, найважливіші там, де війна й так не вистачає домашнього затишку.

 Цей оберіг можна покласти собі у невеличку кишеньку і завжди мати при собі, або ж повісити на стінку на видному місті.

   Спробуйте самі виготовити «Подорожницю» та подаруйте тому, хто збирається в далеку дорогу.

Краєзнавчий музей історії села Гошів запрошує

 Рідне село… 

Тут захована історія цілих поколінь, доля тисячі односельців, часом тяжка і трагічна.

Мабуть, немає людей, які б не хотіли довідатись про шлях, пройдений їхніми предками. Хто вони? Як жили? Чим займалися? Як прикрашали свої оселі? Важливо знати історію свого роду і народу.

Так, саме роду, бо на цій землі, котру звемо «малою батьківщиною», народжувалися, жили, ростили хліб і дітей, дивились в майбутнє наші пращури.

            З вивчення історії свого села, свого роду, з глибокої любові, поваги, шани до них починається Батьківщина.

            Доторкнутися до неї, заглибитись в далеке минуле рідної землі, познайомитись з чудовим куточком Овруччини запрошує Вас, краєзнавчий музей історії села Гошів, урочисто відкритий 4 червня 2017 року.

            Він розмістився в чотирьох кімнатах сільського Будинку культури. Невелике музейне зібрання було тут і до цього. Першовідкривачем у цій справі став директор місцевого Будинку культури Анатолій Барановський. Він створив родову світлицю, для оформлення якої використав особисті речі, предмети побуту та знаряддя праці свого дідуся Марочка з Гошова: скриню, ліжко, ткацький верстат, люльку, ступу тощо.

            В подальшому – до роботи інтенсивно взялися земляки, вихідці з села, які не забувають звідки вони родом, де починався їх життєвий шлях і об’єднала їх міжнародна громадська організація «Земляцтво Житомирян» (виконавчий директор – Віктор Барановський). Основною метою «Земляцтва» є сприяння збереженню історичної, культурної спадщини, традицій Поліського краю.

У співпраці з Гошівським сільським головою було вирішено відвести під експозицію музею другий поверх Будинку культури.

Задля збереження пам’яті, експонати для музею збирали всім селом. Музейний фонд поповнили архівні матеріали з історії Овруцької шляхти; а саме, родоводи Барановських, Левковських, Белоцьких, Невмержицьких, починаючи з ХV ст. Їх віднайшов в архівах Києва Барановський Віктор Михайлович.

Активно долучилися й односельці: Анатолій, Андрій та Степан Барановські, Марія Андріївна Барановська, Микола Васьковський (Київ), Ольга Барановська (Київська область), Володимир Барановський (Овруч). Як результат спільної праці – до півтисячі експонатів. Це унікальні знахідки, витвори людських рук, духовні та родинні реліквії.

В день відкриття до чисельних експонатів музею додалася ікона Ісуса Христа, подарована директором палацу культури м. Києва Віктором Барановським.

Перша кімната музею – побутово-фамільна.  Інші відображають довоєнну та післявоєнні епохи нашої країни. Велику зацікавленість викликає виставка радіотехніки різних часів та періодів.

Історія села постає в конкретних образах людей, що її творили. Один із розділів музею має назву «Кращі вихідці з села». Серед них колишній міністр фінансів України Анатолій Максимович Барановський, ім’я якого віднедавна носить Гошівська школа (за його ініціативи і підтримки її було зведено в 1964 році), академіки, вчені, громадські діячі, кращі трудівники села, удостоєні в свій час державних нагород та занесені на Дошку пошани.

На честь земляків, які закінчили місцеву школу, створено кімнату-музей «Одного класу». Експонатами тут стали дерев’яні парти, шкільна форма, підручники і зошити, класні журнали, газетні матеріали про вчителів, фотографії випускників різних років.

Експонати музею розказують про непросту долю селян, потомків української шляхти.

На їх честь встановлений Пам’ятний Хрест односельчанам – жертвам політичних репресій, загиблих у війнах і військових конфліктах.

Тут, як і в кожному музеї простежується історична безперервність людського буття.

Окраса музею – колекція вишитих рушників, картин, серветок, тканих килимів, самобутніх витворів рукодільниць села. Прядіння, ткацтво, оздоблення одягу вишивкою розвивалось в нашому краї протягом багатьох століть.

Минуле Гошова знайшло своє достойне місце в музеї. Докладено багато зусиль для його створення. І це лише початок справи. Життя не стоїть на місці: змінюються часи, суспільні устрої, люди. Не зникає лише пам'ять.

Без минулого, без глибокого духовного коріння немає майбутнього.

Відтворюючи, зберігаючи, примножуючи нашу історію ми відчуваємо себе господарями, що дбають про найдорожче – землю, де народились, на якій зросли. І цей безцінний скарб маємо передати у спадок своїм нащадкам.

Треба жити цінуючи своє минуле і плекаючи надію на майбутнє.

Вітаємо з Днем Пасічника 2020.

З Днем пасічника вітаємо вас,

старанні професіонали своєї справи, славні пасічники!

Ви своєю працею забезпечуєте весь народ цілющим, ароматним,

 солодким і свіжим продуктом – медом!

Нехай ваша робота буде щедро винагороджена долею!

Етнофестиваль «Борщик у глиняному горщику 2020»

Приймаємо участь онлайн

На Полтавщині, у смт. Опішня, 15-го серпня пройде етнофестиваль «Борщик у глиняному горщику 2020».

   Відбудеться  фест в етносадибі «Лялина Світлиця» (Опішня). На заході приготують близько 70 видів борщу (це на 10 видів більше, ніж минулого року).

   У зв'язку з карантином ми не зможемо відвідати фестиваль, але вирішили прийняти участь онлайн. Наш перший борщик вже приготовано.

Ловіть онлайн рецепт!

Смачного!

Природне диво Полісся

   Майже в кожному селі Овруччини є природні об’єкти, що приваблюють увагу своєю винятковою оригінальністю. Звичайно, про них більше знають місцеві жителі, але хотілось би познайомити з такими чарівними куточками нашого краю якомога більше земляків. Село Велика Хайча Овруцької ОТГ розташоване на одному з пагорбів у південній частині Словечансько-Овруцького кряжу на правому березі річки Хайчанки, лівої притоки річки Норинь. Річка Хайчанка бере свій початок в селі Коптівщина Овруцької громади в урочищі серед схилів Словечансько-Овруцького кряжу. В цьому урочищі раніше були місця з виходом надземних вод із семи та дев’яти джерел, вода яких є цілющою і має магічну силу. Саме з цього місця бере початок річка. Тваринний світ річки дуже різноманітний. Найбільше привертають увагу ондатри, водні щури, риба.

Господарем річки є бобер. Це найбільший гризун нашого краю. Він проводить всі дренажні роботи річки. У бобрових загатах водиться багато риби. Оселяються бобри в тихих місцях біля крутих берегів річок або на невеликих водоймах.

У Великій Хайчі є місцина на річці Хайчанці, яка називається «Перешийок». Таку назву цій місцевості дали самі жителі сіл Велика Хайча і Круки (зараз вулиця Лісова, села Малий Кобилин, Великохайчанського старостинського округу, Овруцької ОТГ). Тут добре видно виходи кристалічних порід кряжу.

Перешийок – чудове місце для відпочинку. Територію, яка прилягає до нього люди в селі називають «штани».

Сувенір на згадку

Сувеніри для туристів, зроблені руками бібліотекарів

З подорожей можна привезти не тільки магнітики. Популярним туристичним сувеніром стали колоритна лялька – мотанка та мішечок Поліських трав.

 Духмяні трави, які знаходяться в мішечку, передають багатство поліської природи та різнотрав’я нашого краю, а унікальна іграшка радувала українських діточок задовго до появи Барбі. Зараз такі ляльки з тканини - дуже популярний сувенір з України. Але це не просто лялька, а сакральний оберіг. Створюючи її, клапті тканини різного кольору намотуються один на одного, символізуючи рух Всесвіту. Очі у ляльки-мотанки відсутні. Замість них зображають хрести або пусте личко,  що вказують, що лялька не може наділятися людськими рисами. Мотанка повинна бути лише образом або символом. Україна приваблює туристів з усього світу своєю чарівною природою, древньою культурою і величними архітектурними старовинними пам'ятками. Мільйони мандрівників з різних держав щорічно бувають в Києві, Львові, Чернівцях та інших українських містах. Вони милуються містами, відвідують храми, музеї, і, звичайно, купують сувеніри.

Овруцька громада посилено розвиває туристичний напрямок. Ми маємо що запропонувати туристам. А невеличкі сувеніри, які виготовили в центральній бібліотеці імені А.С.Малишка, нагадають про приємні хвилини перебування на Овруччині. Приїздіть до нас! Ми завжди раді гостям!