26 лютого

 В Україні відзначають День спротиву окупації АР Крим та міста Севастополя

Цього дня сім років тому у Сімферополі відбулось найбільше зібрання на підтримку цілісності та єдності України. Участь у мітингу взяли не тільки кримські татари, яких тоді там була переважна більшість, а представники різних національностей, що відстоювали територіальну цілісність України і висловлювали протест проти кремлівської інтервенції в Криму.

Для вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території — в АР Крим та місті Севастополі, торік Президент Володимир Зеленський підписав Указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

-Повернення Криму до України – це не тільки наша спільна мрія. Це – запорука безпеки на планеті, відновлення віри, віри у міжнародне право і справедливість, – зауважив глава держави, додавши, що повернення Криму є частиною української національної ідеї.

Пропонуємо переглянути книжкову виставку до цієї дати.

150 років від Дня народження Лесі Українки

 Відзначимо ювілей разом!

До ювілейного, -го, дня народження Лесі Українки, класика літератури, а за поглядами, абсолютного сучасника, залишається зовсім небагато часу.

#Овруцька_центральна_бібліотека_ім_А_Малишка підготувала для своїх користувачів та для всіх поціновувачів творчості геніальної Лесі низку заходів. Тож запрошуємо вас до нашої бібліотеки, щоб поринути у світ її поезії, в це неміліюче джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу. Черпайте і ви мудрість із творчої спадщини "дочки Прометея"

виставка робіт майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Стояла я і слухала весну…»: лялькова версія «Лісової пісні» від майстрині Ірини Тюриної, витинанки Галини Довбні за мотивами поезії Лесі України, картини Надії Гвоздь за сюжетами творів поетеси

буктлейлер «Донька Поліського краю»

відео знайомство з піснями на слова Лесі Українки

буклет –презентація «Лісова пісня – шедевр світової літератури»

А, також, запрошуємо долучитись до:

поетичного онлайн марафону «#На_крилах_поезії_з_Лесею_Українкою» за однойменним хештегом

онлайн вікторини «#Геній_тендітної_незламності_Леся_Українка» за однойменним хештегом

Анонс заходів чекайте на бібліотечній сторінці у фейсбуці та на блозі бібліотеки

Дмитро ЯВОРНИЦЬКИЙ - 165 років від дня народження

 Історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник

Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) — один із перших українських учених, які свої дослідження грунтували на комплексному вивченні історичного явища. Подвижник збирання, дослідження й популяризації історії запорозького козацтва, організатор музейної справи, теоретик-музеєзнавець, архівіст і археограф. Автор фундаментальної «Історії запорозьких козаків» .у трьох томах, укладач «Словника української мови». Академік Всеукраїнської Академії наук.

Людина надзвичайно різнобічних інтересів, Дмитро Яворницький народився в с. Сонцівка (тепер с. Борисівка) на Харківщині у родині псаломщика. Освіту здобував у повітовому училищі та Харківській духовній семінарії. Після закінчення історико-філологічного факультету Харківського університету (1881)

Д. Яворницький був зарахований позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання на кафедрі російської історії.

У 1885 р. Д. Яворницький переїздить до Петербурга, працює в кількох середніх навчальних закладах викладачем історії. З 1892 р. по 1895 р. — чиновник з особливих доручень при туркестанському генерал-губернаторі в Самарканді. Згодом Яворницький переїздить до Варшави, де працює в архівах, а в 1896 р. за допомогою В. Ключевського влаштовується приват-доцентом Московського університету.

Повернувшись в Україну 1902 р., Яворницький організовує і очолює Катеринославський історичний музей ім. О. Поля (тепер Дніпропетровський національний історичний музей ім. академіка Д.І.Яворницького). З 1904 р. й до кінця життя він постійно жив у Катеринославі (з 1926 р. — Дніпропетровськ), був професором Катеринославського університету, працював у Інституті народної освіти, очолював створену ним кафедру українознавства. Під час будівництва Дніпрельстану Д.Яворницький — відповідальний керівник археологічних розкопок.

Дмитро Яворницький — учений широкого діапазону, який за 50 років наукової й громадської діяльності написав сотні праць з історії, етнографії, археології, фольклористики, упорядкував і видав своїм коштом тисячі документів і матеріалів, уклав оригінальний «Словник української мови». Майже все своє життя вчений присвятив вивченню історії запорозького козацтва, брав участь у численних експедиціях по місцях Запорозької Січі.

 Вінцем багаторічної дослідницької праці вченого стала тритомна «Історія запорозьких козаків», перший том якої досі залишається еталоном наукового, творчого висвітлення історії.

 До 165-ти річчя від дня народження Дмитра Івановича Яворницького працівники Овруцької центральної бібліотеки імені А.Малишка пропонують підбірку літератури про життєвий та творчий шлях видатного історика та вченого.  

В книгах – біографія рідного міста»

У житті кожного з нас буває багато свят, але є свята, які займають окреме місце в наших серцях. Без сумніву, одним із таких є День народження рідного міста. Це день, який об’єднує тих, кому дороге наше місто, день, коли кожен з нас відчуває себе частинкою великої родини.

Це свято всіх, хто тут народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися назавжди у місті з особливим колоритом, традиціями і славною історією. У житті нашого міста багато яскравих та давніх сторінок історії, з Овручем пов’язані імена відомих державних діячів, вчених, митців, літераторів, спортсменів, лікарів. Овруцька центральна бібліотека представляє вашій увазі віртуальний огляд краєзнавчої літератури «В книгах – біографія рідного міста».

Він наш земляк. Він - наша слава

Герой України Микола Васильович Ващук

З метою популяризації історичних та сучасних досягнень наших земляків, донесення до широких верст суспільства інформації про видатних співвітчизників Овруччини всіх часів Овруцька центральна бібліотека ім. А.Малишка пропонує рубрику "Він наш земляк. Він - наша слава".

Серед славетних уродженців древлянської Овруччини є академіки, доктори наук, які уславили Україну своїми відкриттями, державні діячі, талановиті медики, хлібороби, воїни, поети та художники від Бога.

Цей допис про Героя України Миколу Васильовича Ващука.

               «Є одвічна межа. Він її подолав

                І боровся за нас, хоч і знав, що загине.

                Він один із шести, що життям рятував

                Від страждань небувалих мою Україні…»

26 квітня 1986 року назавжди залишиться в серцях людей Днем скорботи і пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, Днем біди, Днем болю, трагедії і застереження. Подібне не повинно повторитися. На заваді має стати наша пам’ять про трагічні дні і подвиг людей, які вступили у двобій з незримим підступним ворогом, рятуючи людство від іще більшої біди.

Вибух на АЕС викликав до першої шеренги ліквідаторів аварії 20 чоловік з двох караулів пожежної охорони, які закрили собою атомне жерло.

 Шестеро пожежників, імена яких золотими літерами записані на скрижалях історії: Правик Віктор Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Тітенок Микола Іванович, Тищук Володимир Іванович, Ігнатенко Василь Іванович, віддали своє життя щоб врятувати світ. Серед них – син Овруцької землі, наш земляк із В.Хайчі Ващук Микола Васильович.

 Народився Микола 5 червня 1959 року в добрій і працьовитій сім’ї Василя Маркіяновича та Олени Йосипівни Ващуків. В 1974 році закінчив Великохайчанську школу. Був добрим і ввічливим, захоплювався спортом, любив музику. Вже працюючи пожежником на Чорнобильській АЕС, вступив у Київське профтехучилище. В самостійній воєнізованій пожежній частині № 6 м. Прип’яті де він служив, його відразу запримітили, призначили командиром відділення.

 В той страшний квітневий день Микола Ващук за сигналом тривоги разом із своїм відділенням прибув до зруйнованого четвертого енергоблоку о 01 год. 35 хв., тобто через 15 хв. після аварії. Вони першими прийняли на себе смертельний удар ядерної стихії і не допустили розповсюдження вогню в бік машинного залу, де стояли ємкості з тоннами мастил; врятували три інші енергоблоки. Від їдкого диму киплячого бітуму, нестерпної спеки, а ще від невидимого ворога – підвищеної радіації, що, вражаючи, лещатами стискав кожного, слабшали падали люди. Знесиленого Миколу винесли із зони вогню, а потім госпіталізували. Зусилля лікарів були марні, рідний брат Миколи – Олександр віддав йому свій кістковий мозок, та життя відважного пожежника врятувати не вдалося. 14 травня 1986 року з Москви прийшло повідомлення, що Микола Васильович Ващук – помер.

 Пам’ять про земляка бережуть його односельчани. Біля школи, в якій вчився Микола відкрито пам’ятник. В самій школі є стенд, присвячений подвигу пожежника-чорнобильця. Дитячо-юнацьке об’єднання Великохайчанської ЗОШ носить ім’я Миколи Ващука. Щорічно в рідному селі 5 червня (в день народження Героя) проводиться футбольний турнір. Одну з вулиць міста Овруча названо на його честь, на будинку № 1 цієї вулиці відкрито меморіальну дошку.

 21 квітня 2006 року Указом Президента України В.А.Ющенка Миколі Васильовичу Ващуку присвоєно – звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно), його подвиг відзначено державною нагородою Хрестом «За мужність» (посмертно).

До Дня Скорбо́ти і вшанува́ння па́м'яті жертв війни́ в Україні...

Не забувайте ціну війни і перемоги...

Щороку, 22 червня, український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

До цієї дати Овруцька центральна бібліотека імені Андрія Малишка підготувала віртуальну годину пам’яті «І пам’ять про війну нам книга ожива...» та відеоспомин Ольги Августівни Случак «Дитинство, яке відібрала війна...».

  Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

  Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Не сумуємо, а читаємо на карантині!

Карантин – особливий і дуже сприятливий час для читання...

Серед багатющого різноманіття книг кожний може знайти саме ті, які допоможуть з користю і задоволенням провести час, зробити карантин не таким важким і тривалим.

Протягом травня місяця 2020 року Овруцька бібліотека для дорослих вирішила з’ясувати чи вплинув карантин на читання овручан. Опитування проводили серед користувачів бібліотеки  в телефонному режимі. В опитуванні прийняли участь понад 100  користувачів різних вікових категорій.

На питання, чи продовжуєте читати  під час карантину? Більшість опитаних відповіла «так». Серед респондентів багато хто навчається і працює дистанційно, тож перевагу надають електронному формату книжок і аудіо книгам. Але, все ж таки більшості опитаних до вподоби паперова книга.

На запитання, де  користувачі беруть книжки для читання під час карантину, були такі відповіді: читають книги з домашньої бібліотеки, та ті, що взяли в бібліотеці до карантину. Також читають книги, що придбали раніше для підвищення свого фахового рівня.

Серед улюблених жанрів: детективи, історичні романи, сучасна проза, фентезі, романи про кохання.

Відповідаючи на запитання, чи змінилися під час карантину жанрові уподобання, переважна більшість відповіли «ні».

 На запитання, чи відкрили для себе нових авторів під час карантину, молодь відповіла «так» і назвали таких авторів:  Д. Браун, А.Сапковський, В.Дяченко, С. Кінг, П. Коельйо, Е.Портер, Н.Щерба, Р. Бредбері, М.Кідрук.

Респонденти 36 років і старше назвали таких авторів: М.Дочинець, О. Печорна, К. Роуз, С. Ферріс, В. Лис, Ю. Андрухович, А. Кокотюха, Г. Гессе, Л. Дашвар, С. Талан.

Тішить той факт, що більшість з опитаних планує прийти до бібліотеки після завершення карантину.  Наші користувачі стежать за новинками літератури і тому мають уявлення, що будуть читати після закінчення карантину. При цьому суттєвих відмінностей між різними віковими категоріями у відповідях не було.

У кожного з нас лише одне життя, але книги дозволяють пізнати мудрість тисяч людей. Читаючи, ви нібито проводите час із розумною людиною. Читання – це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм.

Шановні користувачі, дякуємо вам за ваше розуміння ситуації, ми дуже за вами сумуємо.

Кожен з нас - художник!

Цікаво, а який відсоток жителів нашої громади вміють писати картини? 80%! Здивовані! Але, це дійсно так. Головне мати бажання і декілька вільних годин, щоб відвідати майстер – клас Олександра Веремеєнка. Отож, приходьте в центральну бібліотеку імені Малишка і записуйтесь на майстер – клас, або напишіть Олександру повідомлення у Фейсбуці.

Ви будете приємно вражені своїми здібностями!

Бенефіс українського вбрання

      Година краєзнавства "Бенефіс українського вбрання" відбулася з членами гуртка "Берегиня" (керівник М.П. Басюк) ЗОШ №3.

   Формування українського народного одягу, цього яскравого й самобутнього культурного явища, відбувалося протягом багатьох століть. Кожна епоха накладала відбиток на традиційне вбрання, і можна з упевненістю стверджувати, що особливості костюма являють собою одне з важливих джерел вивчення етнічної історії населення України, його соціальної структури, естетичних поглядів та уявлень.

   Якщо пісня - душа народу, а танок - характер, то народний одяг - це його зовнішність, приваблива і яскрава, вишукана і вибаглива. Характерною рисою як буденного, так і святкового, обрядового українського одягу є його надзвичайна мальовничість, барвистість. Окремі деталі, як-то головні убори, взуття, прикраси просто дивовижні і викликають захоплення у всього світу. 

   Український національний одяг нашого поліського краю має сталі характеристичні прикмети: нечисельність частин убрання, простота крою, перевага білого кольору, спокійні барви прикрас та відсутність зайвої оздоби - збереження почуття міри.

   Про це якраз і говорила бібліотекар читальної зали Овруцької центральної бібліотеки Т.Я.Пушанко коли проводила перегляд книг "Український народний одяг".

Присутні мали змогу переглядати відео по темі зустрічі.

Мова – духовний скарб нації.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

"Мови – це важливо!" – цей вислів обрано ЮНЕСКО гаслом Міжнародного дня рідної мови.

Мова – духовний скарб нації. Вона є найголовнішою ознакою народу, що дає йому право називатися нацією. Саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію.

21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті. Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

В Україні це свято відзначають з 2002 року. Українська мова – це скарбниця духовної і культурної спадщини українського народу

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу; скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

Відтоді це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України.

У різноманітних формах існування української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігається історична пам'ять та досвід нації, її світоглядні і моральні цінності, віддзеркалюються національні традиції і звичаї, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності.

МАЙДАН - сторінки живої історії

"Сотня нескорених героїв" 

   - Патріотичний урок присвячений пам'яті людей, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ. Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості.
   Кожен здійснив особистий подвиг - віддав найцінніше - своє життя заради нової України.
Небесна Сотня - то в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Їх в мирі, Господи, прийми до себе
І шлях високий Боже, освяти.
За чисті душі, що злетіли в небо,
Небесній Сотні шана й молитви.
   Ніхто не вправі забути морозні дні 2013-2014 років, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім'я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях. Тому найціннішими є спогади очедидців цих подій.
   Емоційною кульмінацією заходу стала мить запалення свічі пам’яті та вшанували пам'ять про загиблих героїв, «Мирних солдатів Майдану», наших «Ангелів сьогодення», що навіки зайняли свої пости на захисті українського народу. Небесна Сотня на варті. Вони поруч. Поруч з нами. Вони в наших серцях.