четвер, 24 травня 2012 р.

Ми навчаємось...


На базі нашої бібліотеки була створена «Школа молодого спеціаліста». Періодично для бібліотекарів району проходять заняття з різної тематики по бібліотечно–бібліографічній роботі.
Школа молодого спеціаліста.

Присутні на семінарі.

 Нещодавно, 24 травня пройшло чергове заняття під назвою: «Зміст та основні напрямки інформаційно–бібліографічної роботи сільської бібліотеки». Присутні бібліотекарі району із зацікавленням слухали і занотовували змістовні консультації, які підготували працівники бібліотеки.


Заняття з використанням мультимедійної дошки.
Докладніше були розкриті наступні теми: «З чого складається інформаційно-бібліографічна робота», «Бібліографічний пошук інформації», «Формування бібліотечно-бібліографічної культури» та «Презентація – це одна із форм розкриття та популяризації книжкового фонду».
Гусаревич Л.М. під час проведення презентації.

Найбільше всім сподобалось практичне заняття з використанням мультимедійної дошки. Це була презентація з представленням книги Ліни Костенко «Записки українського самашедшего».



понеділок, 21 травня 2012 р.

Вітаємо зі святом!

Всеукраїнський День працівників культури і майстрів народного мистецтва.

«Культура простір, в якому проходить все
життя людини від народження до смерті».
М.В.Попович

Прийміть найщиріші вітання з професійним святом – Всеукраїнським Днем працівників культури і майстрів народного мистецтва!
Це свято багатотисячної армії працівників складної і розгалуженої сфери культури – клубних, бібліотечних, працівників музейних закладів, установ освіти, професійних митців і талановитих аматорів сцени.
        Ми пишаємося вами, коли говоримо про досягнення. Адже, не зважаючи на різноманітні проблеми, що роками накопичувалися в галузі (і творчі, і господарські, і матеріально-технічні) ми вистояли.
Ми зуміли не втратити почуття любові до рідної землі, мови, культури.
Ми збагатились досвідом і увібрали у себе плекання розмаїття народної творчості.
Дорогі наші колеги, спасибі вам, що взялись за цю велику, важливу і потрібну місію не заради нагород і почесних звань, а за покликом серця і громадянського обов’язку. Хай ваша велика праця дарує радість творчості і натхнення всім, хто приходить у заклади культури, щоб припасти до чистих джерел духовності.
Святкування Дня прцівників культури і майстрів народного мистецтва.
Бажаємо  вам міцного здоров’я, сили, енергії, творчої наснаги, злагоди і достатку у ваших оселях!

вівторок, 15 травня 2012 р.

Уся гордість і велич світу від матері!

      
  Уся гордість і велич світу від матері
     Кілька років  тому в Україні з'явилося два нових свята – Міжнародний день сім'ї  та День матері. Мамине свято відзначається у другу неділю травня, а день сім'ї  - 15 травня.
Об’єднавши ці два чарівних свята в Овруцькій районній  бібліотеці для дорослих ім. А.С.Малишка 11 травня пройшло літературно – музичне свято «Уся гордість і велич світу від матері».
Все найкраще, що є на землі, починається з сім'ї. Без неї, як без природи, людство обійтися не може. Сім'я дає життя дитині. У ній немовля одержує перші враження й уявлення про навколишній світ. Родина виступає як найперше соціальне мікросередовище, в якому розвивається й виховується людина з моменту її народження. Мамина ласка, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної людини.
Завжди якось по особливому зворушливо, з великою теплотою згадується те родинне гніздо, з якого ми вийшли у світ широкий. Мамо! Богине наша! Це ти вчиш нас жити по закону любові і правди. Це ти не даєш нам спіткнутися на щоденних життєвих дорогах,  будиш в нас совість, вчиш добру.
 
Саме тому ми зібрались, щоб низько вклонитись нашим батькам!!!
Давайте познайомимось з нашими гостями, це –  багатодітні родини Кушнірчуків та Аккмурадових, родини, що усиновили дітей, Бессарабчиків та Христинічів, родина Рогозних, яка прожила 64 роки у шлюбі та родина Колосових, яка прожила разом більше 50 років, Заремба Наталія Олександрівна мати дітей – інвалідів (очолює спілку дітей – інвалідів Овруцького району «Квітка надії»).

 На святі прочитали свої вірші про маму наші місцеві поети, члени поетичного клубу «Зорепад:
Григорій Михайлович Ламаєв, Ганна Дмитрівна Задорожна, Надія Петрівна Коваль, Олександр Григорович Товкач. Тамара Артурівна Корнійчук та Зоя Петрівна Цалко.
Прикрасили свято чарівним співом:   Цурка Л., Мазур Т., Невмержицька О., Гавриловська С.  

понеділок, 7 травня 2012 р.

9 травня - День Перемоги!

        Встеляйте квітами дороги, -

      Бійцям, що мир несли в наш край...

      Напередодні Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні згадаємо своїх дідусів та їхніх товарищів – ветеранів, що здобували для нас, своїх нащадків, можливість жити у вільному світі. Нехай ті страшні дні вже так далеко від нас, але вони були, це наша історія, це фундамент нашого сучасного життя. Нам важко уявити, через що довелося пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Та давайте будемо пам'ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи – нашою дійсністю. Вони ні защо б не хотіли, щоб ми повторили їхній шлях.

  
Книжкова виставка до Дня Перемоги.

                             Травневий день рахує мирні весни,
                             
І ми йдемо до Вічного вогню,
                             Щоб в день святковий в спогадах воскресли
                             Ті, хто не зміг зустріти цю весну.
                             Нехай літа зупинять біг у вічність,
                             Нехай не кличуть в небо журавлі.
                             Щоб ветеранам низько поклонитись,

                             Ми знов до вічного вогню прийшли.


Маловідомі факти про День Перемоги
День Перемоги, 9 травня – свято чи день пам’яті? Зрештою, чи так вже це й важливо, адже сьогодні багато хто вже навіть не знає, що саме сталося в цей день. Що говорять нам про День Перемоги історичні джерела?
9 травня 1945 року генерал-фельдмаршал Кейтель, який був начальником штабу верховного головнокомандування вермахту, маршал авіації Великобританії Теддер і заступник верховного головнокомандувача Червоної Армії маршал Жуков підписали акт про повну і незаперечну капітуляцію німецької сторони. Це, беззаперечно, найважливіший факт про День Перемоги і не дивно, що він загальновідомий. Але чи знаєте ви що були ще більш цікаві факти про День Перемоги?
Берлін був узятий ще 2 травня. Але фашистські війська чинили активний опір ще тиждень, тому німецьке командування прийняло рішення зупинити це марне кровопролиття і капітулювати.
Наказ про визнання 9 травня державним святом був підписаний Сталіним ще до цих подій. І вже в 6:00 ранку диктор Левітан оголосив на всю країну, що 9 травня – це День Перемоги. Увечері в Москві дали тридцять залпів з тисячі гармат.
У 1948 році з’явилися вказівки забути про війну і відбудовувати народне господарство, тому 9 травня перестав бути вихідним днем. Паради і вихідний повернулися в 1965 році, вже за Брежнєва.
За кордоном День Перемоги відзначають 8 травня. Так вийшло через різницю в часі – для Європи акт був підписаний 8 травня о 22 годині 43 хвилини.

четвер, 3 травня 2012 р.

Наш чорний біль...


    Чорнобильський вітер по душах мете,

    чорнобильський пил на віки осідає...

          26 квітня 2012 року в клубі с. Черепин Овруцького району відбувся вечір – реквієм. Бібліотекар цього села оформила книжкову виставку на цю тему. Працівники Овруцької районної бібліотеки ім.. А.С.Малишка надали методичну допомогу в проведенні заходу.


26 квітня 1986 року. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч почався відлік часу далеко не мирний, а бойовий і аварійний.
Чимало в українській історії скорботних дат, спогад про яких відлунює у серці гострим болем та спонукає замислитись. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Чорнобиль і нині – наша спільна незагоєна рана, наш невгамовний біль…
 Жахлива трагедія, перша на планеті техногенна катастрофа такого обсягу, забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у засвіти.
Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже 3,5 мільйона постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це близько 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки та переїхати в інші місця.
 Пам’ять… Саме завдяки ній ми йдемо у майбутнє й водночас вона є оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І лише тоді, коли нарід народ пам’ятає свою історію, він вартий прийдешнього. Унаслідок Чорнобильської катастрофи радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України. На 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля, збирання грибів та ягід.
Потерпілі — це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, але й ми з вами. Бо Чорнобиль, більшою чи меншою мірою, торкнувся кожного з нас. Адже якби не аварія, то не було б настільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і всіх нас. Ми, українці, повинні пам’ятати й шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є та буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно. Бо, що б там не було, але ми всі маємо пряме відношення до трагедії. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.
Чорнобиль - страшне слово…
Чорнобиль  -  страшне  слово,
 Чорнобиль  -  біль  і  горе.
 Покинуті  хатини
 І  сльози  у  дитини.

 Чорнобиль  -  дріт  колючий,
 Чорнобиль  -  душу  мучить.
 Закинуті  криниці,
 З  них  не  поп'єш  водиці.

 Самотньо  яблуко  висить,
 З  сумом  фірточка  рипить.
 Ніхто  не  зірве  вишню,
 Вона  тут  ніби  лишня.

 З  сумом  вулиці  й  двори,
 Навіть  в  небі  журавлі.
 Чорнобильську  минають  зону,
 Бо  так  бракує  їм  озону.

Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає. Тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного вибуху. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.