Віртуальна подорож сторінками життя та творчості Великого Кобзаря

      Доля відбила на нашому поколінні знаменну і прикметну печать: йому випало жити у вимогливу й високу пору визначальних змін, працюватита самоутверджуватися в час великих звершень. Кожен день цьоговідповідального періоду мимоволі набуває історичної ваги і значимості. Сьогодення для нас є не просто часом нинішнім, а й самою історією — пророчою й одухотвореною. Ми приречені вдивлятися не лише в минуле, а й у явища, яким ми є творці і свідки, збирати все, вияснюючи саму сутність історичного процесу.

         Уже для багатьох поколінь українців – і не тільки українців – Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою  створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, і в наших серцях. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…

         В пам'ятні дні – 9 та 10 березня користувачі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А. С. Малишка мали нагоду здійснити віртуальну подорож сторінками життя та творчості Великого Кобзаря, яку підготували в холі бібліотеки працівники відділу обслуговування та бібліотекар Інтернет – центру.  Захід зацікавив відвідувачів своєю новизною та мелодичністю пісень на вірші Шевченка, адже Тарас Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, усю нашу історію. Отакої любові до рідної землі він учив нас:

Свою Україну любіть,
Любіть її… Во вре’мя люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.

          Тому ми й сьогодні кличемо його на допомогу, кличемо на наші тяжкі перехрестя, шукаємо в нього порятунку, просимо поради. Адже це він знайшов ту істину, яка не дала нації загинути, а найкращий і найцінніший скарб доля дала поетові лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.