Зі святом Петра і Павла

Петрівка минає – половини літа немає

Так в Україні говорять про одне з важливих свят у православному календарі – День апостолів Петра і Павла. Та не тільки християнські корені слід шукати в цій даті. 12 липня для українців – і вшанування двох святих, і початок жнив.

            Православні християни святкують Петра і Павла 12 липня, католики – 29 червня. Начебто саме цього дня апостоли прийняли мученицьку смерть. Петра розіп’яли догори ногами, а Павлові відтяли голову. Такої кари вони зазнали за те, що ревно служили Всевишньому.

            12 липня добігає кінця Петрів піст, який у 2019 році розпочався 24 червня. Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла завершується цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. У них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення.

Перші згадки про свято датовано ще четвертим століттям. На честь двох апостолів за часів Костянтина Великого було збудовано перші храми. Окремі поселення згодом назвали на їхню честь – Петропавловка, Петропавловськ тощо.

            Святкуючи цей день, православна церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла. Образ першого символізує відречення від Господа, а потім щире покаяння. Образ другого – опір проповіді Господній, а потім увірування.

           Водночас у народному календарі свято відоме як Петрів день (коротко "Петра") і знаменує повний розквіт природних сил, "маківку літа" та підготовку до сінокосу.

           Українці завжди ретельно готувалися до цього свята: прибирали на подвір’ї, білили хати, вивішували вишиті рушники. Дівчата одягали на голови вінки з польових квітів, вплітали туди червоні маки.

           До цієї дати господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і 12 липня освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім доспіло.

Повернувшись додому, люди розговлялися мандриками – сирними бабками.

          За переказом, Петро й Павло харчувалися ними, мандруючи світом. Примітно, що після 12 липня перестає кувати зозуля. Кажуть, що вона "вдавилася мандриком", який вкрала у св. Петра, і за це її покарав Бог.

           Оскільки св. Петра вважають покровителем пастухів (одна з рослин навіть дістала назву "Петрів батіг"), цього дня господарі виносили пастухам гостинці – мандрик та грудку масла. Після цього пастухи будували "петрівник" – невелику землянку чи загорожу, прикрашену зеленню, і разом обідали. Їли молочне, "щоб корови краще доїлися". У деяких регіонах України збиралися обідати гуртом господині. Потім вони рвали для корів трави з жовтим цвітом, "щоб жовте молоко було".

            Раніше дівчата цього дня ворожили на своїх обранців. Збирали 12 різних рослин, клали їх під подушку, закривши очі говорили: "Дванадцять трав з різних полів, дванадцять юнаків! Хто суджений-ряджений, мені покажися і на мене подивися".

           У народі вважають, що апостолам треба молитися для зцілення від безумства та лихоманки. До святого Петра звертаються рибалки, а до Павла – підприємці.

         Чого не можна робити на свято Петра і Павла ?

         Не варто їсти ягоди та фрукти, зібрані цьогоріч, інакше можна накликати біди і недуги, не одружитися. Якщо ж раптом ви не втрималися, то треба йти до храму і пригостити фруктами та ягодами жебраків або ж віднести їх на могили рідних.

           Також цього дня закоханим заборонено вінчатися. Вважається, що нічим добрим це не закінчиться.

          Польові роботи теж під забороною. Предки вірили, що саме 12 липня колосся наповнюється та набирається сили, тому потривожити його означає позбавити себе щедрого врожаю.

          Однією з головних традицій на День Петра і Павла є звичай "вартувати сонце". Цей обряд був призначений для молодіжних розваг. Жителі сіл збиралися разом і йшли на околицю села, вибирали саме піднесене місце і вдивлялися в небо, щоб швидше побачити схід сонця. У ніч перед сходом хлопці та дівчата до світанку палили вогнища, на яких готували кашу, танцювали і веселилися. Ще одним традиційним гулянням вважалася "гра весілля". У Петрова день для святкування була характерна любовно-шлюбна тематика. "Нареченим" був хтось із юнаків, а на роль "нареченої" вибирали сміливу, швидку і артистичну жінку середніх років. Відомо, що під час гулянь прикрашали два колеса, на них садили "нареченого" і "наречену", і здійснювали різні весільні обряди". Відомо, що в Петрів день у слов'ян заведено ходити до церкви, йдуть до церкви, ставлять свічки і моляться біля ікони апостолів, а після водять хороводи, гойдаються на гойдалках і, звичайно, ворожать.

         Також молодь іноді влаштовувала ігри з угадуванням. Хлопці ходили серед дівчат, закривши обличчя хустками. Того, хто вгадував, передбачалося незабаром зіграти своє весілля.