Ми за єдину Україну, життя єдине віддали

Ми різні, але єдині…

Сьогодні тисячі наших синів, братів, чоловіків, коханих – знаходяться на передовій, захищаючи неньку Україну. Сотні захисників, що отримали поранення в боях, перебувають у військових шпиталях. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які не задумуючись пішли боронити кордони держави.

Це ‒ кращі сини України, цвіт нації, вони віддали найдорожче – своє життя, за те, щоб кожен з нас міг жити у мирному місті. Вони загинули за Україну.

В приміщенні Овруцької центральної бібліотеки імені Андрія Малишка, пропонується для перегляду фотовиставка «Ми за єдину Україну, життя єдине віддали». На жаль, виставка постійно поповнюється новими фотографіями та прізвищами загиблих. Вони назавжди залишаться в наших серцях, їхній подвиг ми не маємо права забути.

Згадаємо їх поіменно:

Ігор Ващук, Олександр Василенко, Петро Радкевич, Андрій Федорук, Олександр Базовський, Сергій Пешко, Анатолій Карпович, Володимир Левківський, Віталій Стельникович, Валерій Закусило, Олександр Закусило, Микола Стоцький, Андрій Рудницький, Василь Карпенко, Віктор Левківський, Андрій Федорук, Олексій Дуб, Анатолій Кулініч, Валерій Бочарніков, Сергій Горячев, Руслан Фурманюк,  Олександр Андросович, Іван Михайлов, Євгеній Сарнавський, Віктор Халіманчук, Дмитро Чабанов.

Маємо вшановувати героїв, їхню світлу пам’ять, постійно заявляти про те, що ми українці, що ми єдині. Для кожного громадянина України незалежно від національності учасники та загиблі в зоні АТО стали взірцем патріотизму. Тож пишаймося, що ми українці, шануймо нашу історію.

                          Слава Україні!   Героям Слава!

Він наш земляк. Він - наша слава

Герой України Микола Васильович Ващук

З метою популяризації історичних та сучасних досягнень наших земляків, донесення до широких верст суспільства інформації про видатних співвітчизників Овруччини всіх часів Овруцька центральна бібліотека ім. А.Малишка пропонує рубрику "Він наш земляк. Він - наша слава".

Серед славетних уродженців древлянської Овруччини є академіки, доктори наук, які уславили Україну своїми відкриттями, державні діячі, талановиті медики, хлібороби, воїни, поети та художники від Бога.

Цей допис про Героя України Миколу Васильовича Ващука.

               «Є одвічна межа. Він її подолав

                І боровся за нас, хоч і знав, що загине.

                Він один із шести, що життям рятував

                Від страждань небувалих мою Україні…»

26 квітня 1986 року назавжди залишиться в серцях людей Днем скорботи і пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, Днем біди, Днем болю, трагедії і застереження. Подібне не повинно повторитися. На заваді має стати наша пам’ять про трагічні дні і подвиг людей, які вступили у двобій з незримим підступним ворогом, рятуючи людство від іще більшої біди.

Вибух на АЕС викликав до першої шеренги ліквідаторів аварії 20 чоловік з двох караулів пожежної охорони, які закрили собою атомне жерло.

 Шестеро пожежників, імена яких золотими літерами записані на скрижалях історії: Правик Віктор Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Тітенок Микола Іванович, Тищук Володимир Іванович, Ігнатенко Василь Іванович, віддали своє життя щоб врятувати світ. Серед них – син Овруцької землі, наш земляк із В.Хайчі Ващук Микола Васильович.

 Народився Микола 5 червня 1959 року в добрій і працьовитій сім’ї Василя Маркіяновича та Олени Йосипівни Ващуків. В 1974 році закінчив Великохайчанську школу. Був добрим і ввічливим, захоплювався спортом, любив музику. Вже працюючи пожежником на Чорнобильській АЕС, вступив у Київське профтехучилище. В самостійній воєнізованій пожежній частині № 6 м. Прип’яті де він служив, його відразу запримітили, призначили командиром відділення.

 В той страшний квітневий день Микола Ващук за сигналом тривоги разом із своїм відділенням прибув до зруйнованого четвертого енергоблоку о 01 год. 35 хв., тобто через 15 хв. після аварії. Вони першими прийняли на себе смертельний удар ядерної стихії і не допустили розповсюдження вогню в бік машинного залу, де стояли ємкості з тоннами мастил; врятували три інші енергоблоки. Від їдкого диму киплячого бітуму, нестерпної спеки, а ще від невидимого ворога – підвищеної радіації, що, вражаючи, лещатами стискав кожного, слабшали падали люди. Знесиленого Миколу винесли із зони вогню, а потім госпіталізували. Зусилля лікарів були марні, рідний брат Миколи – Олександр віддав йому свій кістковий мозок, та життя відважного пожежника врятувати не вдалося. 14 травня 1986 року з Москви прийшло повідомлення, що Микола Васильович Ващук – помер.

 Пам’ять про земляка бережуть його односельчани. Біля школи, в якій вчився Микола відкрито пам’ятник. В самій школі є стенд, присвячений подвигу пожежника-чорнобильця. Дитячо-юнацьке об’єднання Великохайчанської ЗОШ носить ім’я Миколи Ващука. Щорічно в рідному селі 5 червня (в день народження Героя) проводиться футбольний турнір. Одну з вулиць міста Овруча названо на його честь, на будинку № 1 цієї вулиці відкрито меморіальну дошку.

 21 квітня 2006 року Указом Президента України В.А.Ющенка Миколі Васильовичу Ващуку присвоєно – звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (посмертно), його подвиг відзначено державною нагородою Хрестом «За мужність» (посмертно).

Вітаємо з Днем Державного Прапора України! 23.08.2020року.

Зі святом вас!

Державний прапор України – це стяг із двох подовжніх смуг. Він символ вільної людини, у ньому український дух! У синім – небо Батьківщини, його безкрайність і блакить, І вище нього, Україно, хай пісня нації летить! У жовтім кольорі – колосся, багатство нашої землі. Щоб у достатку всім жилося, і в люднім місті, і в селі. Нехай він нас завжди єднає, його із гордістю несуть. А світ, побачивши, впізнає: під стягом Українці йдуть!

З Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України!

Щастя й миру у ваші оселі!

Колектив Овруцької центральної бібліотеки імені Андрія Малишка та бібліотечні працівники громади щиро вітають вас з Днем Державного Прапора і Днем Незалежності України!

Ці свята мають велике загальнодержавне значення як свята суспільної злагоди і миру, доброго єднання людей в ім'я процвітання рідної країни.

Наш прапор – це символ свободи й незалежності, слави і відродження України. Під цим знаменом український народ утвердив віковічну ідею про державність і самостійність.

Нехай не вичерпується джерело вашої віри, надії і любові до рідної землі, енергії і впевненості у власних силах. Зичимо вам, шановні земляки, міцного здоров'я, успішної реалізації далекосяжних планів, благополуччя, миру та добра в кожній оселі.

ЗІ СВЯТАМИ ВАС!