День рідного села Велика Хайча

Багато гарних свят і традицій має наша древлянська земля

Одна з них – святкувати щороку День рідного села. Села, де ми народилися і виросли, вперше пізнали кохання і розчарування, де впізнали красу рідного слова, материнської пісні.

        Рідне село завжди залишається у нашому серці цією пристанню, куди можна приїхати – чи прийти на сповідь, на зустріч з дитинством, що пахне маминими пирогами і наповнене солов’їним щебетом, татовими настановами і п’янким ароматом трав.

        «І хлібом, і цвітом, і прадідом – дідом гріє душу село, моє рідне село… » звучать в душі слова відомої пісні і хоч цього річ ми не святкуємо днів села, але гарним спомином є минулорічні свята, які збирали земляки з усіх куточків України і навіть з-за кордону. Лунали пісні, гарні віншування, працювали каруселі і атракціони, люди спілкувалися – веселі, щасливі і радісні, а навколо лунали пісня, музика і дитячий  щебіт.

        Традиційно, у червні, першими день села відзначали жителі Великої Хайчі – гарного поліського села з привітними і гостинними, працьовитими і талановитими людьми.

        Запрошуємо всіх  згадати як проходило свято.

Історія села Велика Хайча

         Наше село  дуже стародавнє. Точна дата його заснування невідома. Перша письмова згадка відноситься до 1850 року....

Не сумуємо, а читаємо на карантині!

Карантин – особливий і дуже сприятливий час для читання...

Серед багатющого різноманіття книг кожний може знайти саме ті, які допоможуть з користю і задоволенням провести час, зробити карантин не таким важким і тривалим.

Протягом травня місяця 2020 року Овруцька бібліотека для дорослих вирішила з’ясувати чи вплинув карантин на читання овручан. Опитування проводили серед користувачів бібліотеки  в телефонному режимі. В опитуванні прийняли участь понад 100  користувачів різних вікових категорій.

На питання, чи продовжуєте читати  під час карантину? Більшість опитаних відповіла «так». Серед респондентів багато хто навчається і працює дистанційно, тож перевагу надають електронному формату книжок і аудіо книгам. Але, все ж таки більшості опитаних до вподоби паперова книга.

На запитання, де  користувачі беруть книжки для читання під час карантину, були такі відповіді: читають книги з домашньої бібліотеки, та ті, що взяли в бібліотеці до карантину. Також читають книги, що придбали раніше для підвищення свого фахового рівня.

Серед улюблених жанрів: детективи, історичні романи, сучасна проза, фентезі, романи про кохання.

Відповідаючи на запитання, чи змінилися під час карантину жанрові уподобання, переважна більшість відповіли «ні».

 На запитання, чи відкрили для себе нових авторів під час карантину, молодь відповіла «так» і назвали таких авторів:  Д. Браун, А.Сапковський, В.Дяченко, С. Кінг, П. Коельйо, Е.Портер, Н.Щерба, Р. Бредбері, М.Кідрук.

Респонденти 36 років і старше назвали таких авторів: М.Дочинець, О. Печорна, К. Роуз, С. Ферріс, В. Лис, Ю. Андрухович, А. Кокотюха, Г. Гессе, Л. Дашвар, С. Талан.

Тішить той факт, що більшість з опитаних планує прийти до бібліотеки після завершення карантину.  Наші користувачі стежать за новинками літератури і тому мають уявлення, що будуть читати після закінчення карантину. При цьому суттєвих відмінностей між різними віковими категоріями у відповідях не було.

У кожного з нас лише одне життя, але книги дозволяють пізнати мудрість тисяч людей. Читаючи, ви нібито проводите час із розумною людиною. Читання – це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм.

Шановні користувачі, дякуємо вам за ваше розуміння ситуації, ми дуже за вами сумуємо.

Познайомтесь – Жигадло Ольга

Поетичні перлини Овруцького краю...

Жигадло Ольга Георгіївна - учасниця поетичного клубу «Зорепад», що створений і діє при АРТвітальні Овруцької центральної бібліотеки ім. А. Малишка. Кожна зустріч із цією талановитою Жінкою дає нам можливість доторкнутися до чудового поетичного слова, щоразу ніби буваючи на сповіді її душі, бо вона: «Я - жінка, не поет», а «поезія – це лише голос». Чудова матуся, найдобріша бабуся, то коли ж знаходить час для написання віршів: «пишу вночі, аж до світання», бо на протязі дня оточують домашні будні, але «охоче б сіла з ручкою за стіл». Її вірші настільки образні, що заставляють зануритися у почуте, проаналізувати і порівняти із своїми відчуттями, бо «пишемо, малюємо словами».

Її чують. Дослухаються. Радяться. Напевно тому і з'явився цикл «Доброта», який здивував і водночас заворожив, бо в ньому - доброта матері; доброта дітей; доброта сімейна; доброта начальства; доброта влади; доброта друга; найвища доброта – і ми готові підписатися під кожним віршем цього циклу.

Творчість Ольги Жигадло відмічена і Дипломами:

2011 рік – «Поетичний марафон «Оксія» I-го обласного фестивалю-конкурсу (1- місце);

2019 рік – Диплом XI-го міжнародного фестивалю дерунів за перемогу у конкурсі «Кращі селфі, гасла, вірші про дерун» (1-місце);

2019 рік – Міжнародне літературно-мистецьке свято «Просто на Покрову» Диплом за участь у номінації «Поетичний марафон» (2- місце).

Запис із архіву бібліотеки

Вітаємо з Днем вишиванки!

Бібліотечна спільнота Овруцької громади щиро вітає всіх українців з ДНЕМ ВИШИВАНКИ!

Я вишию сорочку кольорову

Й по білім світі гордо в ній піду.

У ній зустріну пору світанкову

І щастя світле я у ній знайду.

Я — українець! Дуже гордий з цього.

Несу у світ традиції свої

Для себе в Бога не прошу нічого,

Все в мене є: і гори, і гаї,

Поля родючі, повноводні ріки,

Озера сині, чисті небеса...

Я син землі від роду і навіки,

В краю, де поруч казка і краса.

Я — українець з щедрою душею,

На вишитому рушникові хліб несу.

Горджуся Україною своєю

І в серці бережу її красу,

Історію, традицію і пісню,

Й правдиве слово-думу Кобзаря...

То ж вишиванку я до серця тисну

І вірю, що зійде моя зоря.

 Автор: Надія Григорівна Красоткіна

Джерело: http://krasotkina.com/