Андрій Малишко

Неспокій і талант — два крила долі поета – пісняра Андрія Малишка

(14 листопада 1912 — 17 лютого 1970)

 Я просто мало жив. Я тільки віть

Людських шукань, врожаїв та політь,

Я тільки іскра ватри молодої,

Суремний крик у сніжному завої,

Клітина вибуху нових століть.

Я просто мало жив. Повір мені.

                                  А. Малишко

     З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі «Пісню про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Білі каштани», «Стежина» - всі ці пісні належать одному авторові – Андрію Малишку. Андрій Самійлович Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не можна сплутати з чиїмось іншим. Пісенність – одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємопов’язане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка. Пісні Андрія Малишка співають люди різного віку, вони близькі всім, бо йшли від чистого і щирого серця.

Майже чотири десятиліття Малишко сипав зі свого поетичного неба на землю розмаїті зірки – поезії, викликаючи захоплення у своїх шанувальників. Він був великим поетом, поетом плоть від плоті свого народу   своєї  епохи.   

 За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав свою лебедину пісню, що живе в народі під назвою “Стежина». Стежина життя… Це по ній кожен має пройти гідно. Якою вона буде, де пройде? Єдина… Найдорожча… Поет не закликає бездумно кидатися в далекі мандри у погоні за примарним щастям. Щоб потім не шкодувати за батьківським порогом і стежиною, «дощами митою, перемитою». Андрій Малишко стверджує, що людське життя, як і ота стежина, безперервне, в  кожного вона своя - «ота стежина в нашім краї. Одним одна біля воріт». Кожному з нас теж буде потрібно вибрати свою єдину стежину. То ж як її не шанувати, не благоговіти перед нею?! Отже, поезії А. Малишка не можна осягнути самим тільки розумом, їх требі відчути душею, зріднитися з ними.

Пісню покотив, –

Сам знайшов мотив, як вітер,

Книгу не верстав, –

Сам навіки став між літер.

А. Малишко

Кожного року  в Овруцькій центральній бібліотеці проводяться Малишкові гостини,  присвячені дню народження відомого поета – земляка А.С. Малишка, на яких ми знайомимо наших читачів, користувачів з творчими доробками молодих письменників, літературознавців, відомих людей Овруччини. А також розповідаємо цікаві  факти з життя  Андрія  Самійловича. На жаль цього року, в зв’язку з коронавірусною  інфекцією ми обмежимося оновленням постійно діючої книжкової виставки «Його ім’я   носить наша бібліотека», з  якою  читачі зможуть  ознайомитися після  карантину.