Бенефіс Олександра Толкача

27 січня 2015 року АРТвітальня Овруцької ЦРБ ім. А.С.Малишка зібрала поціновувачів поетичного слова Овруччини. Зібрання приурочене бенефісу поета Олександра Григоровича Толкача: «Ношу я в своїм серці Україну». Присутніх ознайомили з біографією Олександра Григоровича. Працівники бібліотеки зачитали деякі вірші з його першої збірки «Якби ж то вічно бути молодому», яку представили сьогодні широкому загалу.

О.Г.Толкач

Тематика віршів автора різноманітна: тут можна знайти і про людей праці – хліборобів та кварцитників, і про долю нашої України, яка так хвилює автора. Не обійшов він і проблеми соціального плану: і про бідність людей, і про алкоголізм, і про наркоманію та СНІД. Але не покидає автора віра в чесність, порядність, добро. 

Щоб докладніше ознайомитись з книгою О.Г.Толкача звертайтесь в АРТвітальню Овруцької ЦРБ.

Солтис С.М.

Олександр Толкач прочитав також свої нові вірші, вони вразили присутніх своєю простотою і складністю водночас. Написав він їх вже після виходу першої збірки.

Коновальчук В.М.

Струтинська М.С. знайомить присутніх з біографією поета 

Працівники ЦРБ читають вірші О.Толкача

Ще раз вітаємо Олександра Григоровича з його бенефісом

та бажаємо творчої наснаги, міцного здоров’я та

звичайного родинного щастя!

Представляємо деякі вірші, що ввійшли до збірки 

«Якби ж то вічно бути молодому»: 

Не хочу бути я старим.

Я вічно буду молодим.

Здорове серце, дужі руки,

невтомні ноги, і розпуки

ніякої тобі кругом –

посвистуй, хльоскай батогом

та плугом полечко виорюй,

хоч би тяглось воно до моря.

Або ж, - як вранішня роса, -

послухай, як дзвенить коса

в твоїх руках на зелен-лузі.

Пташки співають в лісосмузі,

і сонечко вже ген зійшло –

то щастя до тебе прийшло.

Як гарно бути молодим!

Не хочу бути я старим!...

       ***           ***          ***         

Ношу    я   в серці  рідну   Україну

Ані хвилини без тебе не проживу.

Весь час про тебе думаю, Вкраїно,

чи хлібним полем на комбайні я пливу,

чи із вікна дивлюсь на кущ калини.

Чи до садочка свою доньку я веду,

чи дім новий будую біля ставу,

або до війська з Богом сина проведу,

щоб він охороняв свою державу.

Або вінком сім'ю в обіймах заплету,

на стіл поклавши теплую хлібину –

завжди і скрізь таку навік мені святу

ношу я в серці рідну УкраЇну.

***      ***     ***    

Де тебе шукати

-Де ти молодість поділась?

Ти куди пропала?

Аж тепер ось прояснилось,

що тебе не стало.

-Не звертав я, імовірно,

на тебе уваги.

Ти не стерпіла, це вірно,

такої зневаги.

-І пішла від мене просто,

непомітно й тихо,

без докорів і без помсти.

Мені ж – не до сміху.

***       ***       ***     

Чоловіка злим чи добрим

жінка власна робить.

Якщо вона сама "кобра",

то й його закобрить.

Вона так його дістане,

так хвостом обкрутить,

що і в нього скоро стане

повен рот отрути.

А на людях "благовірна"

ганить чоловіка:

"Я живу із бузувіром,

деспотом, пантиком.

Не такий він, як у інших,

бачите, як злиться.

Он чому в сусідки Гриша –

крикнути боїться.

А рідня в мого! О Боже!

Всі мовчать зі мною,

всі повз мене, хто як може,

ходять стороною."

І кричить, бурчить, лепече

і в хаті й надворі.

Люди слухають і шепчуть:

- В чоловіка горе.