середа, 25 квітня 2012 р.

Діти - це наша надія.

Майбутнє  країни – у кожній дитині!


Вихованці Житомирського обласного центру соціально – психологічної реабілітації дітей.

В артвітальні Овруцької Центральної районної бібліотеки ім.. А.С.Малишка з 2 по 25 квітня проходила виставка робіт вихованців Житомирського обласного центру соціально – психологічної реабілітації дітей, що розташований у с. В. Кобилин, 18 квітня пройшла її презентація.
Дозвольте Вас познайомити! Це заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах. Термін перебування вихованців у закладі обмежено 9 місяцями. За цей час вирішується питання можливості повернення дитини в сім'ю або її подальшого влаштування.
Основними напрямками роботи Центру є:
  • надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, юридичних та інформаційних послуг дітям;
  •  створення сприятливих умов для розвитку природних позитивних нахилів, творчих здібностей і самовираження дітей;формування готовності для самостійного життєзабезпечення та праці;
  • входження у суспільство з власним умінням, усвідомлення власної гідності;
  • формування громадянської позиції і виховання морально здорового покоління.

Роботи вихованців реабілітаційного центру.

Про цих людей можна розповідати багато й захоплено, послуговуючись лише найкращими словами та емоціями. Адже в них вдосталь мудрості і доброти, щирості і співчуття, сили і терпіння, вимогливості і наполегливості.
Це справді вчителі з великої літери. А ще їх можна назвати найбагатшими, найщасливішими мамами і татами, бо упродовж багатьох років щедро вділяють своєї любові діткам, котрі позбавлені батьківського піклування, вселяють в них віру у їхню самоцінність, дарують надію на завтрашній день, творять їх майбутнє, дбаючи про захищене, гідне сьогодення.   

Гості нашого свята.
  На свято були запрошені «Майстер народної творчості» Ганна Дмитрівна Задорожна, майстриня вишивки Тетяна Василівна Шмуйло, любитель вишивання Олена Петрівна Хоменко, приватний підприємець Тетяна Михайлівна Бойцова, гості прийшли з подарунками. Вихованці центру представили свої роботи і подарували присутнім чарівний, невеликий концерт. Свято вийшло незабутнє, але присмак гіркоти за долі цих талановитих дітей ледь помітно затьмарив його.   
             

                 Втрачені батьками діти.
             Хто може зупинити в світі зло?
             Через яке втрачають люди спокій
             Все їх життя, мов річки джерело,
             Журбу несе потоком в світ широкий.

             Чому у різних "ситуаціях" життя
             Горюють діти, хто на це дав право?
             Щоб при живих батьках, у цей нелегкий час,
             Багато їх лишалось сиротами.

             Невже не сором, чи не їсть туга?
             У мами душу за своїм дитятком,
             Що берегла під серцем, як могла,
             А народивши – заміняла й татка.

             Але зламалась – не хватило сили,
             А може доля їй пророкувала?
             Без міри пити й в доволі жити,
             А на дітей своїх, як завжди наплювала.

             Нехай ростуть, нехай живуть
             Як той бур'ян попід тинами.
             А їсти схочуть – хай знайдуть.
             Хай думають і вчаться самі…
                                                    Цалко З.П.

вівторок, 10 квітня 2012 р.

"Древлянське село запрошує.."

Древлянське село запрошує
      У Вас буває так, що не має настрою? Або Ви не знаєте куди згаяти свій вільний час у вихідні дні? Буває? Якщо склалаася така ситуація, ми запрошуємо Вас відвідати Поліський природний заповідник. Запевняємо Вас - не пожалкуєте!!! Настрій і неабиякі враження - гарантуємо!!!
    Поліський природний заповідник - це один з найчарівніших куточків нашого Полісся. Місце, де час уповільнює свій рух, даючи змогу милуватися недоторканим світом живої природи – мереживом річок, лісів, блакиттю озер, оксамитовими луками і льодяниковими валунами, що розсипані мов зірки на небі. Тут тихим шепотом перемовляються дерева, радіючи сходу сонця, і лунає стоголосий пташиний спів, пробуджуючи ранок.   


        Центральна садиба заповідника знаходиться в мальовничому лісовому селі Селезівка, що розмістилось у самому серці Полісся, до якого і добратись ох як непросто. В селі, де хати притулилися до лісу, де цілий рік стоять п'янкі пахощі сосни, чорниць, суниць і грибів і де вода в криницях має особливий приємний смак. 
      8 квітня, в день великого християнського свята  Вербної неділі  на гостини до заповідника на свято "Древлянське село запрошує..." працівників Овруцької районної бібліотеки запросив його директор - Сергій Миколайович Жила.
      Жила С.М. - людина, яка зовні не схожа на класичного директора у костюмі з краваткою, що відповідає на телефонні дзвінки та перекладає стоси адміністративних паперів. Це людина, що більше уваги приділяє практичним дослідженням. Крім того, природолюб, бортник, етнограф, мисливець, письменник, публіцист та фотограф. І всі ці грані його таланту можна без перебільшення назвати високопрофесійними. 
       І хоча Сергій Миколайович народився і виріс на Чернігівщині, для нашої Овруцької древлянської землі він зробив дуже багато. Йому було про що розповісти гостям свята. 
Жила Сергій Миколайович - директор Поліського природного заповідника


 Гостей свята вітає Бігунський сільський голова - Трикиша Володимир Олександрович

       Розповідати по Поліський природний заповідник та його красу можна нескінченно, але найкраще -  побувати і на власні очі побачити цей дивосвіт. Мабуть, саме тому, сьогодні тут так багато гостей.
  Гостей на свято зібралось багато...

Подарунок на згадку від начальника районного відділу культури і туризму

 Ольги Іванівни Левківської


       Красу і таємничість лісу неможливо збагнути і описати словом у всі пори року. Але особливо зачаровують заповідні поліські ліси – весною. Про що згадує цей прадавній ліс? Мабуть про гордих, незалежних людей, які жили в його непрохідних хащах і називали себе древлянами. Поклонялись вони святій землі, сонцю, віковим деревам і приносили їм жертви. Серед гостей свята – невтомний мандрівник і дослідник минулого нашого краю, збирач і неабиякий пошановувач народних традицій Брицун Микола Іванович житель м.Коростень.

     Вітання від Миколи Івановича Брицуна

      Сьогодні Поліський природний заповідник – науково-дослідна установа загальнодержавного значення та одна з територій найвищої пріоритетності для збереження біорізноманіття на Українському Поліссі. Окремою і досить важливою функцією його діяльності також є екологічна освіта та екологічне виховання. В 2010 році Поліський природний заповідник зайняв друге почесне місце в «Видатній десятці» пам'яток історії, культури, природи Житомирської області за думкою читачів газети «Житомирщина». Тож, без будь-яких сумнівів у заповідної території – велике майбутнє. Поро це гостям свята розповіла науковий співробітник заповідника - Леся Кобзар.
Науковий співробітник заповідника - Леся Кобзар

        Окрасою свята стали музичні номери у виконанні Словечанського народного хору та його солістки, кавалера ордена княгині Ольги  Віри Воробей.


Самодіяльні артисти Словечанського народного хору


 А потім як годиться, гості пройшлися екологічною стежкою та відвідали музей природи.
Експонати музею природи

        Краса природи лікує, дає відраду і психологічну розрядку, проймає душу і серце, доходить до свідомості людини, заспокоїть схвильованого і схвилює спокійного. Якщо Ви прагнете побачити унікальний куточок природи Полісся, різноманіття її флори та фауни, - відвідайте заповідник.

Крокуючи екологічною стежкою...

Тож, приїзджайте до Селезівки! Вона чудова у всі пори роки!
                                  Приїдь весною, коли йдуть стада.
                                          Приїдь зимою, коли їдуть сани.
                                          Приїдь, коли тут ходить коляда,
                                          Коли тепло приходить з писанками.

                                          Приїдь –  й радій,  приїдь і тихо плач!
                                          Прислухайся, яка тут файна мова!
                                          Як добре, що на світі Селезівка є,
                                Крім Харкова,  
                                                            крім Києва,
                                                                  крім Львова.