понеділок, 28 листопада 2016 р.

Пам'ятаємо...

В п'ятницю, 25 листопада, напередодні  Дня пам'яті жертв голодоморів, працівники Овруцької ЦРБ для дорослих ім. А.С.Малишка долучились до заходів, що проходили в районному будинку культури. В фойє було розгорнуто виставку – інсталяцію «Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…».
           Наша пам’ять, наша совість вимагає від нас наприкінці осені щороку гучно дзвонити у Дзвони Пам’яті і Скорботи в пам’ять тих мільйонів наших співвітчизників, які на початку 30-х років XX століття були безвинно закатовані голодом.
Ця пам’ять і совість змушує нас кожного року на траурних заходах, молебнях і поминах перед могилами-насипами і символами мук –– хрестами –– низько поклонитися праху наших батьків, дідів і прадідів, родичів, знайомих; праху всіх тих безвинно убієнних голодом українських громадян, які пройшли через пекло Голодомору.
Згадаймо ті страшні роки і ті події, які привели до такої страшної загальнонаціональної катастрофи — страшного Голодомору.
Згадаймо, щоб знали про це не тільки дорослі, а й діти, юнаки та дівчата, через які приниження, страждання та муки пройшов наш працьовитий народ.
Згадаймо, адже це наш громадянський обов'язокОбов'язок живих і не байдужих до своєї історії людей пам'ятати ті вимерлі села і хутори, ті спільні ями, куди скидали десятками вбитих голодом і напівживих ще тіл — наших земляків.
Душі мільйонів замордованих голодом селян, їхні тіні та їх невимовний біль закликають нас, живих, прокинутися від летаргічного сну і не тільки згадати ті страшні сторінки нашої історії, а й розібратися до кінця з тими причинами, які привели до таких страшних трагічних наслідків і донести правду про найтрагічнішу сторінку української історії до наших дітей і онуків і зробити все можливе, щоб вони передали все це прийдешнім поколінням і ніколи, ніколи не допустили такої страшної трагедії.

Кожен народ має свою власну історію, історію, яку створили і вистраждали впродовж багатьох століть і тисячоліть попередні покоління. Як свідчать давні джерела, майже кожне століття позначене голодними роками, страшними епідеміями, спустошливими війнами, чужоземними навалами. Але серед усіх цих сумних подій Голодомор 1932-1933 рр. — одна із найбільш трагічних сторінок історії українського народу. За механізмом творення і страхітливими наслідками його слід віднести до самих трагічних подій в історії людства.

четвер, 24 листопада 2016 р.

Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…

Голодомор 1932-1933 років - геноцид українського народу

    В пам′ять жертв Великого голоду 1932 - 1933 років на абонементі Овруцької центральної районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка оформлено книжкову виставку – інсталяцію «Схиліться! Свічку запаліть хто в молитві, хто у серці…».
   Матеріали представлені на ній, свідчення людей, що пережили ті страшні роки, розкривають трагічні сторінки нашого народу.
              
                 

 В історії бурхливого XX-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.
    Голод 1932-33 років охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.
   Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
   Аналіз змісту опублікованих протягом 1929-33 рр. близько 30-ти постанов ЦК ВКП(б), Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КП(б)У засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, які призвели до їх відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.
У документах Політбюро ЦК КП(б)У збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані „зелені ешелони” для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівіний матеріал, але й, навіть, квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть...

середа, 23 листопада 2016 р.

Зустріч в бібліотеці...

Хтось мудрий зауважив: поезію важко аналізувати, її треба читати. Так -як і пісню. Лягає на душу – співаємо. А як ні – то й ні…
Кожна поетична зустріч в АРТвітальні Овруцької ЦРБ ім. А. Малишка – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків. 
Нещодавно світ поезії поповнився новою збіркою - «Пока любить дано»»,  на презентацію якої  зібралися члени клубу «Зорепад» та гості бібліотеки  разом з її автором – Галиною Цепковою з м. Коростень.
У творчої людини є велике щастя – це народження нового твору: вірша, поеми чи маленької мініатюри. Тоді прискорено б’ється серце, душу переповнюють незвичні хвилювання, зникає весь світ, і думки шикуються в ритмічні строфи. Звідки вони беруться ? Хто їх надиктовує? Як дізнатись? Це - одна з найбільших таємниць людської свідомості.
Життя без творчості – буденне, сіре, одноманітне, а Галина Василівна від природи – енергійна, емоційна. Тому захоплюється людьми,які вміють щось творити, які мають талант, що дарує радість іншим. Мабуть саме тому і наші «зорепадівці»  вже на протязі багатьох років підтримують дружні зв'язки з поетесою.
Можливо не кожен, розгорнувши сторінки цієї книжки, зрозуміє і оцінить все, що виразила у ній поетеса. Та вона хотіла б достукатись до кожного серця, розділити з нами своє щастя і примножити його.
Дякуємо Вам, Галино Василівно, за це!

вівторок, 22 листопада 2016 р.

73 річниця звільнення України від нацистів...

Друга світова війна давно стала історією. І в безсмертному літописі цієї всенародної боротьби з німецьким нацизмом визволення нашого рідного міста Овруч – це тільки одна з його сторінок. Тож, 17 листопада, традиційно в артвітальні Овруцької ЦРБ зібралась громадськість міста, щоб вшанувати пам΄ять про тих, хто загинув на цій війні і висловити слова вдячності тим, хто дожив до сьогоднішнього дня. Привітати ветеранів-визволителів прийшов міський голова Іван Коруд.
Виступ міського голови Івана Коруда
Дуже мало залишилося свідків тих вогненних років, про які нагадують сточені іржею патрони і снаряди, солдатські медальйони, пожовклі фронтові фотографії. А ще спогади, окопні листи – трикутники, у кожному з яких нелегка доля людини. На  святі були присутні сивочолі ветерани тієї жорстокої війни.

Ветерани Другої світової війни Петро Васянович та Іван Сичевський
Виступ Петра Йосиповича Васяновича
Вручення грамот ветеранам від міської ради.
        Солдатський подвиг в роки Другої світової війни в пам’яті поколінь буде жити вічно. Солдатська пам'ять – це той голос історії, який ми повинні слухати щодня для усіх поколінь, як голос правди про війну.
Виступ директора музею історії Овруччини Ярослава Чіпака
Пам'ять народу – глибока, незмовкна, довічна. Її не викреслити із часу, із життя – бо то пам'ять світу білого…Людська пам'ять пересвідчується в часі, звіряє себе, тривожить. Пам’ятаймо в імя того, щоб подібне ніколи не повторилось...

Читає вірш Сніжана Гавриловська
Одним з найскладніших і найтрагічніших періодів в історії України є Друга світова війна. Свідків тих подій залишається все менше і менше. Тому сьогодні ми повинні пам’ятати тих, хто ціною власного життя відстояв наше споконвічне право на свободу. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять про тих, хто не повернувся з далеких воєнних років.
Спасибі, солдати, за подвиг століть,
Якому нема і не буде ціни.
За право і щастя любити і жить
І сіяти жито на мирні лани!

Хай доля буде світла і ласкава,
Хай щастя буде справжнім і рясним.
Земля щоб гарні квіти дарувала,
А небо було мирним і ясним!


Ця зустріч в центральній районній бібліотеці ім. А.С.Малишка стала завершальною в  краєзнавчому марафоні «Пізнай своє місто», який проходив в межах проекту «Центр освіти дорослих як платформа розвитку місцевої громади», що виконується Житомирською обласною молодіжною громадською організацією «Паритет» в рамках проекту Замінимо мури відчиненими вікнами», за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.

понеділок, 14 листопада 2016 р.

Традиційне українське вбрання - символ українства

    Традиційне українське вбрання є одним із символів українства, складовою, без якої немислима національна ідентичність народу.
    На абонементі Овруцької ЦРБ ім. А.С.Малишка організовано книжково-ілюстративну мандрівку «Бенефіс українського вбрання». Мета якої розповісти про традиційно-побутовий одяг – компонент матеріальної і духовної культури України. У нас ви зможете долучитись до великої кількості книжково-ілюстративної літератури, альбомів, періодичних видань, пов’язаних з цією темою. Окрасою виставки є вишитий одяг, віночок та аксесуари.

    Докладнішу інформацію ви отримаєте, відвідавши виставку. Запрошуємо всіх бажаючих!
 

День української писемності та мови

         Щороку 9 листопада відзначають 
День української писемності та мови.
Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця».
У День української писемності та мови на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть взяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з’ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово.

До цієї дати, на абонементі Овруцької ЦРБ ім. А.С.Малишка, розгорнуто книжкову виставку – ретроспективу «Мово рідна, живи в ріднім домі».

понеділок, 7 листопада 2016 р.

Будівництво другої черги Меморіалу жертвам Голодомору в Україні...


   26 жовтня 2016 року, уряд на своєму засіданні схвалив проект постанови Кабінету міністрів України «Питання підготовки будівництва у м. Києві другої черги Меморіалу жертв Голодомору», що дозволить розпочати підготовку до будівництва другої черги Меморіалу жертв Голодомору. Нагадаємо, що Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» зведений у 2008-2010 роках. Музей складається з меморіальної частини («Свіча пам’яті», скульптура дівчинки з колосками в руках «Гірка пам’ять дитинства» на площі «Жорна долі», янголи при вході до меморіалу, Алея «Чорні дошки») та Зали пам’яті, що фактично виконує функцію музею. Сьогодні музей став науково-дослідним, культурно-освітнім та науково-методичним закладом, що інформує суспільство про акт геноциду українського народу, вшановує пам’ять про кожного, хто загинув внаслідок трагедії.

  Рік тому, 7 листопада 2015 року, у Вашингтоні відбулась історична церемонія відкриття та освячення Меморіалу жертвам Голодомору в Україні, присвяченого пам’яті мільйонів українців, що стали жертвами сталінської політики.
   Пам’ятник – дев’ятиметрове пшеничне поле з бронзи, встановлено неподалік будинку Конгресу, поруч із центральним вокзалом Вашингтона, через який до американської столиці щороку потрапляють мільйони людей. Велика кількість людей має нагоду зупинитися біля меморіалу й прочитати, що присвячений він мільйонам українців, замордованих голодом у «цивілізованому» ХХ столітті. На відкриття та освячення пам’ятника до столиці США з’їхалися тисячі українців з різних штатів, а також американці українського походження. Участь у відкритті взяв президент України Петро Порошенко (через відеозвернення) та його дружина Марина, яка була присутня особисто. Також на церемонії були присутні американські урядовці та представники дипломатичного корпусу.