Вишиванко моя, вишиванко...

Караван традицій «Українська вишиванка – родинний оберіг»

Вишивка – один з найбільш поширених і улюблених в Україні різновидів народної творчості. ІІ твори – це піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, схвильована розповідь про думки та почуття людини, світ натхненних образів, що сягають своїм корінням далекого минулого.

Одяг народу тісно пов’язаний з його історією. Ми пізнаємо, як жили і працювали наші предки, як вбивалися в будні і свята, якими були їхні звичаї та обряди.

Готова сорочка стає наче живою істотою, яка творить довкола себе особливий енергетичний контур, особливу ауру, що має гармонізуватися із тілом людини.

Прищеплювати любов до вишивки, щоб наступні покоління зберегли наші сьогоднішні набутки, які згодом також стануть традиціями. Виховання любові до рідної культури, до рідного села чи міста, до рідної мови, традицій національного одягу - це завдання першочергового значення і нема потреби це доводити. Але як виховати цю любов? Вона починається з малого: з любові до своєї родини, до свого помешкання, до своєї школи.

Саме з цією метою, для учасників групи «Берегиня», а це учні ЗОШ №3, було проведено караван традицій «Українська вишиванка – родинний оберіг» під час якого керівниця гуртка Марія Прохорівна Басюк розповіла про українську сорочку, а Тетяна Пушанко, бібліотекарка центральної бібліотеки імені Андрія Малишка, зацікавила слухачів літературою про національний одяг, про різноманітність технік та візерунків для вишивання. А перегляд фото – дефіле мешканок нашої громади у старовинних вишиванках викликало бажання і собі приміряти декілька сорочок.

Маємо надію, що подібні заходи дадуть змогу полюбити народну вишивку, розвивати естетичний смак у молоді, їхню внутрішню культуру.