З Днем рідної мови

Міжнародний день рідної мови

Щороку 21 лютого ми відзначаємо День рідної мови.

У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – немов квітуча калина в чарівному саду – українська мова. Про її багатство, красу і мелодійність, про її   велич сказано  немало.

На знак підтримки нашої рідної мови в Овруцькій центральній районній бібліотеці ім. А.С.Малишка організовані книжкові виставки:

в читальній залі  – поетична панорама «Шануймо мову серцем і устами»:

та на абонементі – мовний зорепад «Мова – наш всенародний скарб»:

Тож пишаймося тим, що ми українці. Пишаймося, що ми розмовляємо мовою, яка на протязі тисячоліть не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого українського  і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

О рідне слово, хто без тебе я?

Німий жебрак, старцюючий бродяга,

Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,

Прах, купа жалюгідного рам'я.

                                   (Д. Павличко)

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім'я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

                                   (Д. Павличко)

Бо тільки Слово – пам'яті спасенність.

Живий народ, що мав своє письмо!

                                         (Л.Костенко)

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю.

                                                                                                     (К. Мотрич)

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов'я;

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови, -

Ото була б загибель - смерть моя.

                                           (Д. Павличко)

Промінням ясним, хвилями буйними,

прудкими іскрами, летючими зірками,

палкими блискавицями, мечами

хотіла б я вас виховать, слова!

                                          (Л.Українка)

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

                                                                                                     (К.Мотрич)

Мово моя українська -

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену —

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня —

Полем мені наговорена,

                                             (В. Бичко)

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів'яне!

                                            (Д.Павличко)

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

                                           (В. Сосюра)

То – наше слово, то – щоденне чудо,

То – сонця зір крізь каменя більмо,

То – дух народу – о всесильний Буддо!

Все в нас бери – лиш мови не дамо!..

                                         (Д. Павличко)

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злила, —

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

                                         (О.Олесь)

Моя ти - пісня, сила і відвага,

Моє вселюдське й мамине ім'я.

Тобою палахтить душа моя,

Втишається тобою серця спрага.

                                           (П. Тичина)

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

                                              (О. Лупій)

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

                                               (Д.Павличко)

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б'ється — ожива,

Як їх почує!.. Знать, од бога

І голос той, і ті слова

Ідуть меж люди! .....

                                                (Т.Шевченко)

Бо то не просто мова, звуки, не словникові холодини —

в них чути труд, і піт, і муки,

чуття єдиної родини.

                                                (П. Тичина)

Українська мова, мов кринична вода, яку черпаєш,

а їй немає ні краю, ні кінця!

                                                        Українське народне прислів’я