Відзначення двадцять п’ятої річниці незалежності України...

Двадцять п’ять років поспіль Україна відзначає найголовніше свято нашої держави – День Незалежності. Роки незалежності стали для України часом кардинальних змін у громадсько-політичному і соціально-економічному житті, початком розбудови громадського суспільства.

Стверджуючись як самостійна, незалежна держава, Україна пройшла величезний шлях від козацької держави часів Богдана Хмельницького до серпня 1991 року, коли Верховною Радою України було прийнято історичний документ виняткового значення для долі українського народу — «Акт проголошення незалежності України».

Процес становлення нової держави є нелегким, та попри все, інтегруючись у сучасний геополітичний простір, здобуваючи перемоги та роблячи помилки, незалежна Україна впевнено крокує по шляху до процвітання, правової, економічної, політичної стабільності.

В рамках проведення заходів, присвячених  Дню незалежності України,  Овруцькою ЦРБ для дорослих ім. А.С.Малишка з нагоди відзначення двадцять п’ятої річниці незалежності України, у відділі обслуговування користувачів розгорнуто книжкові виставки: на абонементі «Книги, що творять країни», в читальному залі «Ти прекрасна Україно, нашого народу дім». А також, в районному будинку культури, під час проведення святкового концерту до Дня Незалежності, була оформлена виставка – подорож «Живи і міцній українська держава» та проведена акція «Україна для тебе це…».

Документи представлені на виставці, інформують про доленосні етапи державотворення в Україні.

Вітаємо

   Сьогодні, в День Незалежності України, ми вітаємо усіх вас, хто своїми діями докладається до нашої спільної справи – розбудови нової європейської держави України. Сьогодні наше завдання та завдання усіх громадян України – зробити усе, аби наповнити незалежність нашої країни справжнім змістом, докласти максимум наших зусиль і снаги, аби наблизити пору розквіту України.

   І не має значення, де ми народилися: у Києві чи Полтаві, Львові чи Донецьку, Житомирі чи Одесі, не має значення скільки нам років і якою мовою ми говоримо. Лише одне має вирішальне значення: наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще.

   Зі святом Вас!   Слава Україні!

З повагою колектив Овруцької центральної

районної бібліотеки для дорослих ім. А.С.Малишка

Вітаємо з днем Державного Прапора України

«Наш стяг  - пшениця у степах

Під голубим склепінням неба»

Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.

У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.

Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.

Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.

22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.

Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні.

Історичними місцями Овруча

Овруч - одне із найстаріших міст України, дійсний член Асоціації древніх міст України. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Л» 878 від 26.07.2001 р. внесений до списку історичних населених пунктів України. Він входить до складу 103-х поселень, які мають понад 500-річну історію.

Місто неодноразово згадується в українських історичних першоджерелах, має героїчне минуле, багатовікову літописну історію, яку засвідчують пам'ятники та пам'ятні місця. Серед них пам'ятки: 12 ст. - Свято- Василівський храм, місцевого значення - Спасо-Преображенський собор, пам'ятники князю Володимиру Великому та преподобномученику Макарію.

Про давню історію міста нагадує місце поховання князя Олега Святославовича, що загинув під стінами Овруча в 977 році.

Напередодні 1070-ї річниці міста з його літописною історією під час екскурсії, проведеної працівниками центральної районної бібліотеки ім. А.С. Малишка, ознайомилося молоде поповнення строковиків - військовослужбовців відділу прикордонної служби "Овруч" у супроводі майора Ігоря Кобельчука та старшого лейтенанта Дениса Данильченка. Крім того, під час відвідин Свято-Василівської святині, прикордонники отримали благословення.

                                                                   Сніжана СОЛТИС, директор ЦРБ.