Уся гордість і велич світу від матері!

      

  Уся гордість і велич світу від матері

     Кілька років  тому в Україні з'явилося два нових свята – Міжнародний день сім'ї  та День матері. Мамине свято відзначається у другу неділю травня, а день сім'ї  - 15 травня.

Об’єднавши ці два чарівних свята в Овруцькій районній  бібліотеці для дорослих ім. А.С.Малишка 11 травня пройшло літературно – музичне свято «Уся гордість і велич світу від матері».

Все найкраще, що є на землі, починається з сім'ї. Без неї, як без природи, людство обійтися не може. Сім'я дає життя дитині. У ній немовля одержує перші враження й уявлення про навколишній світ. Родина виступає як найперше соціальне мікросередовище, в якому розвивається й виховується людина з моменту її народження. Мамина ласка, бабусина доброта, дідусева мудрість, тепло хатнього затишку в колі рідних на все життя залишають глибокий слід у душі та серці кожної людини.

Завжди якось по особливому зворушливо, з великою теплотою згадується те родинне гніздо, з якого ми вийшли у світ широкий. Мамо! Богине наша! Це ти вчиш нас жити по закону любові і правди. Це ти не даєш нам спіткнутися на щоденних життєвих дорогах,  будиш в нас совість, вчиш добру.

 

Саме тому ми зібрались, щоб низько вклонитись нашим батькам!!!

Давайте познайомимось з нашими гостями, це –  багатодітні родини Кушнірчуків та Аккмурадових, родини, що усиновили дітей, Бессарабчиків та Христинічів, родина Рогозних, яка прожила 64 роки у шлюбі та родина Колосових, яка прожила разом більше 50 років, Заремба Наталія Олександрівна мати дітей – інвалідів (очолює спілку дітей – інвалідів Овруцького району «Квітка надії»).

 На святі прочитали свої вірші про маму наші місцеві поети, члени поетичного клубу «Зорепад:

Григорій Михайлович Ламаєв, Ганна Дмитрівна Задорожна, Надія Петрівна Коваль, Олександр Григорович Товкач. Тамара Артурівна Корнійчук та Зоя Петрівна Цалко.

Прикрасили свято чарівним співом:   Цурка Л., Мазур Т., Невмержицька О., Гавриловська С.  

9 травня - День Перемоги!

        Встеляйте квітами дороги, -

      Бійцям, що мир несли в наш край...

      Напередодні Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні згадаємо своїх дідусів та їхніх товарищів – ветеранів, що здобували для нас, своїх нащадків, можливість жити у вільному світі. Нехай ті страшні дні вже так далеко від нас, але вони були, це наша історія, це фундамент нашого сучасного життя. Нам важко уявити, через що довелося пройти мільйонам людей, що брали участь у тій кривавій, страшній війні. Та давайте будемо пам'ятати – з вдячністю та смутком – про те, як рідні нам та зовсім незнайомі люди віддавали своє життя за Батьківщину, волю, світле майбутнє своїх дітей. Вони щиро сподівалися, що таке горе ніколи не спіткає нас, вони хотіли, щоб війна назавжди лишилася для нас лише спогадом, легендою, тяжким уроком долі та ніколи – нашою дійсністю. Вони ні защо б не хотіли, щоб ми повторили їхній шлях.

  

Книжкова виставка до Дня Перемоги.



                             Травневий день рахує мирні весни,
                             І ми йдемо до Вічного вогню,
                             Щоб в день святковий в спогадах воскресли
                             Ті, хто не зміг зустріти цю весну.
                             Нехай літа зупинять біг у вічність,
                             Нехай не кличуть в небо журавлі.
                             Щоб ветеранам низько поклонитись,
                             Ми знов до вічного вогню прийшли.



Маловідомі факти про День Перемоги

День Перемоги, 9 травня – свято чи день пам’яті? Зрештою, чи так вже це й важливо, адже сьогодні багато хто вже навіть не знає, що саме сталося в цей день. Що говорять нам про День Перемоги історичні джерела?

9 травня 1945 року генерал-фельдмаршал Кейтель, який був начальником штабу верховного головнокомандування вермахту, маршал авіації Великобританії Теддер і заступник верховного головнокомандувача Червоної Армії маршал Жуков підписали акт про повну і незаперечну капітуляцію німецької сторони. Це, беззаперечно, найважливіший факт про День Перемоги і не дивно, що він загальновідомий. Але чи знаєте ви що були ще більш цікаві факти про День Перемоги?

Берлін був узятий ще 2 травня. Але фашистські війська чинили активний опір ще тиждень, тому німецьке командування прийняло рішення зупинити це марне кровопролиття і капітулювати.

Наказ про визнання 9 травня державним святом був підписаний Сталіним ще до цих подій. І вже в 6:00 ранку диктор Левітан оголосив на всю країну, що 9 травня – це День Перемоги. Увечері в Москві дали тридцять залпів з тисячі гармат.

У 1948 році з’явилися вказівки забути про війну і відбудовувати народне господарство, тому 9 травня перестав бути вихідним днем. Паради і вихідний повернулися в 1965 році, вже за Брежнєва.

За кордоном День Перемоги відзначають 8 травня. Так вийшло через різницю в часі – для Європи акт був підписаний 8 травня о 22 годині 43 хвилини.

Наш чорний біль...

    Чорнобильський вітер по душах мете,

    чорнобильський пил на віки осідає...

          26 квітня 2012 року в клубі с. Черепин Овруцького району відбувся вечір – реквієм. Бібліотекар цього села оформила книжкову виставку на цю тему. Працівники Овруцької районної бібліотеки ім.. А.С.Малишка надали методичну допомогу в проведенні заходу.

26 квітня 1986 року. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч почався відлік часу далеко не мирний, а бойовий і аварійний.

Чимало в українській історії скорботних дат, спогад про яких відлунює у серці гострим болем та спонукає замислитись. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Чорнобиль і нині – наша спільна незагоєна рана, наш невгамовний біль…

 Жахлива трагедія, перша на планеті техногенна катастрофа такого обсягу, забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців. Її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Жодна статистика не скаже, скільки людських доль понівечено чорнобильським смерчем, скільки ще ліквідаторів «дотлівають» у різних лікарнях, скільки їх уже відійшло у засвіти.

Сьогодні Чорнобиль для нас — це майже 3,5 мільйона постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це близько 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження. Це 160 тисяч людей із 129 населених пунктів, яким довелося залишити рідні домівки та переїхати в інші місця.

 Пам’ять… Саме завдяки ній ми йдемо у майбутнє й водночас вона є оберегом найвищих загальнолюдських цінностей. І лише тоді, коли нарід народ пам’ятає свою історію, він вартий прийдешнього. Унаслідок Чорнобильської катастрофи радіаційного забруднення зазнали 3,5 мільйона гектарів лісів України. На 157 тисячах гектарів заборонена будь-яка діяльність, у тому числі й полювання, риболовля, збирання грибів та ягід.

Потерпілі — це не лише люди, які безпосередньо зазнали горя, але й ми з вами. Бо Чорнобиль, більшою чи меншою мірою, торкнувся кожного з нас. Адже якби не аварія, то не було б настільки скалічених доль і стільки хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і всіх нас. Ми, українці, повинні пам’ятати й шанувати героїв, завдяки яким сьогодні живемо. Чорнобиль був, є та буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно. Бо, що б там не було, але ми всі маємо пряме відношення до трагедії. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.

Чорнобиль - страшне слово…

Чорнобиль  -  страшне  слово,

 Чорнобиль  -  біль  і  горе.

 Покинуті  хатини

 І  сльози  у  дитини.

 Чорнобиль  -  дріт  колючий,

 Чорнобиль  -  душу  мучить.

 Закинуті  криниці,

 З  них  не  поп'єш  водиці.

 Самотньо  яблуко  висить,

 З  сумом  фірточка  рипить.

 Ніхто  не  зірве  вишню,

 Вона  тут  ніби  лишня.

 З  сумом  вулиці  й  двори,

 Навіть  в  небі  журавлі.

 Чорнобильську  минають  зону,

 Бо  так  бракує  їм  озону.

Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає. Тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного вибуху. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

Діти - це наша надія.

Майбутнє  країни – у кожній дитині!

Вихованці Житомирського обласного центру соціально – психологічної реабілітації дітей.

В артвітальні Овруцької Центральної районної бібліотеки ім.. А.С.Малишка з 2 по 25 квітня проходила виставка робіт вихованців Житомирського обласного центру соціально – психологічної реабілітації дітей, що розташований у с. В. Кобилин, 18 квітня пройшла її презентація.

Дозвольте Вас познайомити! Це заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах. Термін перебування вихованців у закладі обмежено 9 місяцями. За цей час вирішується питання можливості повернення дитини в сім'ю або її подальшого влаштування.

Основними напрямками роботи Центру є:

• надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, юридичних та інформаційних послуг дітям;
•  створення сприятливих умов для розвитку природних позитивних нахилів, творчих здібностей і самовираження дітей;формування готовності для самостійного життєзабезпечення та праці;
• входження у суспільство з власним умінням, усвідомлення власної гідності;
• формування громадянської позиції і виховання морально здорового покоління.



Роботи вихованців реабілітаційного центру.

Про цих людей можна розповідати багато й захоплено, послуговуючись лише найкращими словами та емоціями. Адже в них вдосталь мудрості і доброти, щирості і співчуття, сили і терпіння, вимогливості і наполегливості.

Це справді вчителі з великої літери. А ще їх можна назвати найбагатшими, найщасливішими мамами і татами, бо упродовж багатьох років щедро вділяють своєї любові діткам, котрі позбавлені батьківського піклування, вселяють в них віру у їхню самоцінність, дарують надію на завтрашній день, творять їх майбутнє, дбаючи про захищене, гідне сьогодення.   

Гості нашого свята.

  На свято були запрошені «Майстер народної творчості» Ганна Дмитрівна Задорожна, майстриня вишивки Тетяна Василівна Шмуйло, любитель вишивання Олена Петрівна Хоменко, приватний підприємець Тетяна Михайлівна Бойцова, гості прийшли з подарунками. Вихованці центру представили свої роботи і подарували присутнім чарівний, невеликий концерт. Свято вийшло незабутнє, але присмак гіркоти за долі цих талановитих дітей ледь помітно затьмарив його.   

             

                 Втрачені батьками діти.

             Хто може зупинити в світі зло?

             Через яке втрачають люди спокій

             Все їх життя, мов річки джерело,

             Журбу несе потоком в світ широкий.

             Чому у різних "ситуаціях" життя

             Горюють діти, хто на це дав право?

             Щоб при живих батьках, у цей нелегкий час,

             Багато їх лишалось сиротами.

             Невже не сором, чи не їсть туга?

             У мами душу за своїм дитятком,

             Що берегла під серцем, як могла,

             А народивши – заміняла й татка.

             Але зламалась – не хватило сили,

             А може доля їй пророкувала?

             Без міри пити й в доволі жити,

             А на дітей своїх, як завжди наплювала.

             Нехай ростуть, нехай живуть

             Як той бур'ян попід тинами.

             А їсти схочуть – хай знайдуть.

             Хай думають і вчаться самі…

                                                    Цалко З.П.