Неспокій
і талант — два крила долі поета – пісняра Андрія Малишка
(14
листопада 1912 — 17 лютого 1970)
Я просто мало жив. Я тільки віть
Людських
шукань, врожаїв та політь,
Я
тільки іскра ватри молодої,
Суремний
крик у сніжному завої,
Клітина
вибуху нових століть.
Я
просто мало жив. Повір мені.
А. Малишко
З дитячих років ми чули, як співали наші
мами і бабусі «Пісню про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Білі каштани»,
«Стежина» - всі ці пісні належать одному авторові – Андрію Малишку. Андрій
Самійлович Малишко — поет-лірик від Бога. Його голос, то ніжний і схвильований,
як перші слова кохання, то гнівний, сповнений пристрасті вибухової сили, не
можна сплутати з чиїмось іншим. Пісенність – одна з найголовніших прикмет усієї
поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємопов’язане з елементами
народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з
поетом та широку популярність пісень на тексти А. Малишка. Пісні Андрія Малишка
співають люди різного віку, вони близькі всім, бо йшли від чистого і щирого
серця.
Майже
чотири десятиліття Малишко сипав зі свого поетичного неба на землю розмаїті
зірки – поезії, викликаючи захоплення у своїх шанувальників. Він був великим
поетом, поетом плоть від плоті свого народу
своєї епохи.
За вісім днів до смерті Андрій Малишко написав
свою лебедину пісню, що живе в народі під назвою “Стежина». Стежина життя… Це
по ній кожен має пройти гідно. Якою вона буде, де пройде? Єдина… Найдорожча…
Поет не закликає бездумно кидатися в далекі мандри у погоні за примарним
щастям. Щоб потім не шкодувати за батьківським порогом і стежиною, «дощами
митою, перемитою». Андрій Малишко стверджує, що людське життя, як і ота
стежина, безперервне, в кожного вона
своя - «ота стежина в нашім краї. Одним одна біля воріт». Кожному з нас теж
буде потрібно вибрати свою єдину стежину. То ж як її не шанувати, не
благоговіти перед нею?! Отже, поезії А. Малишка не можна осягнути самим тільки
розумом, їх требі відчути душею, зріднитися з ними.
Пісню
покотив, –
Сам
знайшов мотив, як вітер,
Книгу
не верстав, –
Сам
навіки став між літер.
А.
Малишко
Кожного
року в Овруцькій центральній бібліотеці
проводяться Малишкові гостини,
присвячені дню народження відомого поета – земляка А.С. Малишка, на яких
ми знайомимо наших читачів, користувачів з творчими доробками молодих
письменників, літературознавців, відомих людей Овруччини. А також розповідаємо
цікаві факти з життя Андрія
Самійловича. На жаль цього року, в зв’язку з коронавірусною інфекцією ми обмежимося оновленням постійно
діючої книжкової виставки «Його ім’я
носить наша бібліотека», з
якою читачі зможуть ознайомитися після карантину.