Запрошуємо на виставку до Артвітальні

Зачарований Поліссям.

Вже вдруге роботи Євгена Присяжнюка завітали до Артвітальні. На відкритті виставки, що діятиме до 31 липня, присутні мали змогу поспілкуватися з автором картин, розпитати про уподобання художника щодо написання тої чи іншої теми. Євген Миколайович щиро ділився своїм планами. Багато цікавих історій почули присутні про  його картини. Серед представлених робіт є такі, з якими автор не хоче розставатися, бо вони пов’язані з певними  періодами його життя. У кожного з присутніх було виявлено уподобання до тієї чи іншої роботи. Чому не всім подобається якась певна картина? Розмовляючи дійшли висновку: енергетика картин відповідає душевному стану людини, зачіпає певні струни душі. Уважно присутні послухали вірш Зої Цалко про враження від картин Євгена Прияжнюка. Валентина Мошківська подарувала низочку душевних пісень автору виставки і всім присутнім. Директор ЦРБ ім. А.С.Малишка Марія Якимчук презентувала подарунок на згадку про сьогоднішню зустріч.

               Відгук на виставку картин Євгена Присяжнюка

Я, друзі, закохалася в прекрасне диво,

Картини зачаровують і ваблять зір,

А дух захоплює, як тут звабливо,

В полоні блаженства літаєш, повір!

Ця виставка картин – залишить не байдужим.

Перед лицем вся юність пропливла

Неначе я вернулася в дитинство,

В зимовий час, у весну та у літо до тепла.

Ось осінь до берізоньки дісталась,

Позолотивши в різні кольори,

А ось весна із лісом поквіталась,

Тече рівчак у супереч зимі.

Шкода бузочку, він з життям розстався,

Букетом залишився на столі,

А краще б на кущі він хизувався

Весняним днем, з подякою землі.

Селянська хата, стомлено присіла

Майже по вікна в землю уросла,

І дівчинка щаслива, бо зуміла,

Відчути радість краєвиду край села.

Поодинокий хлів, за ним берізка біла

Пошарпані, злиденні і сумні

Мабуть, що горе разом пережили,

Чи суперечили удвох війні.

Я в захваті пейзажем, натюрмортом,

По духу із бажанням бачить – співпада

Та тільки зиму не люблю і неохоче,

Дивлюсь в той бік, та це ще не біда.

Я ліпше подивлюся на місточок,

На кладку біля тихої води

Поринуть би в цю тишу на деньочок

Та знову повертатися сюди.

                                             Зоя Цалко.